Розділ 12

-А що якщо я не виконаю умови?Що тоді?- боюся почути відповідь але не можу не запитати, справа в тому що мій телефон на прослушці і прямо зараз  можливо вдасться відслідити місце знаходження Слави.

-Я в'бю його Тань.Ти його більше ніколи не побачиш, і Костя якби мені цього не хотілося теж поплатиться за свій вчинок.В мене там свої люди, і якщо ти думаєш що зараз нашу розмову прослуховують то глибоко помиляєшся.

-Звідки ти..- я не можу зрозуміти як це можливо, про це знає лише декілька людей, тих кому Богдан довіряє, як таке взагалі можливе?

-А ти що думала що сама розумніша?

-Якщо я віддам тобі флешку ти відпустиш Богдана?Залишеш нас в спокої?

-Так я відпущу його, але не тебе!Я дам йому спокій в тому випадку коли ти порвеш з ним всі зв'язки ..Ти порвеш з ним і будеш зі мною- це моя умова...

-Ти хворий!Як ти собі це уявляєш?

-Я зроблю все щоб ти мене покохала, все повернеться в ті часи коли ти довіряла мені.Ми знову будемо разом, почнемо життя спочатку..

-Як!Як я зможу тобі довіряти, після всього що сталося?Ти мало не вбив Костю, ти шантажуєш мене..Я ненавижу тебе!

-Послухай мене, якби я хотів вбити Костю то давно б це зробив.Мої люди поранили його для того щоб ти не сумнівалася у моїх словах.Я в будь який момент зможу виконати свої погрози, якщо ти підеш проти мене!Вибирати тобі, що для тебе є важливим а що ні..

-Я тебе ненавижу, як же ш я тебе ненавижу- шепчу в трубку, ковтаючи гіркі сльози..- я згідна, тільки відпусти Богдана.

-А флешка?

-Я не обіцяю, я дійсно не знаю де вона..

-А ти спробуй...Добре люба?

-Та пішов ти!- скидаю дзвінок щоб обдумати і прийняти хоч якесь рішення.

Я не можу хоч комусь щось сказати, адже тепер я переконалася що навіть поліця у владі цих покидьків.Але одноголосно приймати таких рішень не збираюся і тому телефону щоб обрадувати Васю.

Через півгодини ми вже у мене в квартирі складаємо подальший план

-Тань, вирішувати звісно тобі, але я не бачу іншого виходу, вибач

-Ти дійсно думаєш що ми зможемо спинити їх?А флешка? Мій брат життям ризикував щоб покарати їх, а тепер що?Все це даремно?

-Ні не даремно..І я обіцяю що ми покараємо всіх хто до цього причетний.Але зараз головне Богдан.Він мені як брат, а ще так ти зможеш вияснити хто зрадник..

-Я ...Як ..Як мені сказати?Він же ш мене зненавидить..

-З часом він дізнається правду, але не зараз.Так буде правильно.Постарайся щоб це було правдоподобно, ніхто не повинен запідозрити тебе..Тепер ти єдина наша надія..

Все йде не так як я думала.Я так сподівалася що правоохоронні органи допоможуть, що ми зможемо допомогти Богдану, але тепер ці псевдодрузі дають задню ..Все тепер залежить від мене, і тільки мої вчинки нестимуть за собою наслідки.

Я поїхала до мами Богдана.В цій ситуації найбільше мені жаль її.Вона полюбила мене як рідну, прийняла.І я вважаю її своєю мамою.Як вона сприйме нашу розлуку.Про флешку я навіть не думаю, я твердо вирішила сказати що не знайшла її, і я чомусь впевнена що Слава купиться на це.

Я просто хочу провести цей час з цікавою співрозмовницею.Загладити свою провину, всетаки якби не я то з Богданом нічого б не трапилося.Виною всьому є хворе кохання Слави, і він не перед чим не зупинеться поки не доб'ється свого.Все що лишається лише опустити руки і довіритися долі.

-Вітаю вас Маргарито Степанівно.

-Ой Тетянко, дуже рада тебе бачити, проходь доню, проходь.- ця жіночка привітно запрошує мене до кухні куштувати чай, знала б вона що зовсім скоро все перевернеться і можливо вона і її син зненавидять мене.

-Як ви?Як ваше сердечко?

-Все добре, ті пігулки які ти мені дала допомогають, тиск майже не дає про себе знати.

-Це добре.Здоров'я це для нас все.

-Мені б ще внуків діждатися і більше нічого не хочу...

-Діждетеся, я й не сумніваюся в цьому.Я впевнена що ви одужаєте, головне вірити в це і не думати про погане..

-Та як же ш не думати коли цей хлопець знову кудись повіявся, Вася сказав що він поїхав у відрядження, а яке ж відрядження у поліції?Знову своїх бандитів відловлює, наряжаючи себе на небезпеку- я бачу як вона витирає з кутиків очей сльози- вже один набігався, я не можу втратити ще й того сина, моє серце не витримає.Тань хоч ти повпливай на нього, нехай облишить все це.Єгорку з Яною всерівно не повернути, він такий впертий але видно що кохає тебе, він послухається.

-Ви не хвилюйтеся, він дійсно у відрядженні, я скажу вам по секрету його відправили у військову частину на декілька днів, там не має нічого небезпечного.Ось побачте зовсім скоро Богдан повернеться.І я обіцяю з ним поговорити..- ну не скажу ж я що він зараз в небезпеці, що його життю є загроза.Тепер я точно впевнена в своєму рішенні.

Я готова пожертвувати всім, заради того щоб люди яких я люблю були в безпеці.Залишається найважче- вирвати своє кохання з серця, або ж заховати його глибоко там де ніхто про його не знатиме.

На наступний ранок я сама телефоную Славі і домовляюся про зустріч.

-Привіт маленька- з обережністю цілує в щоку, і я попри неприязнь і огиду стримуюся щоб не відвернутися; мені потрібно навчитися контролювати свої емоції

-Привіт- огортаю руками чашку кави, і налаштовуюся сказати те що прийняла.

-Я скучив!Скажи що ти вирішила?

-Я згідна.Давай спробуємо все спочатку, якщо ти звісно не передумав.Але є одне але

-Що?Кажи..

-Флешка я її не знайшла..

-Це не основне.Головне що ти будеш зі мною поруч..

-Ти відпустиш його?

-Як і обіцяв, головне щоб ти ніколи більше не шукала зустрічі з ним..

-Це я тобі гарантую.Після цього він зненавидить мене, можеш не сумніватися..Ти дасиш мені декілька днів, щоб попрощатися з Богданом?

-Мені це не подобається, але якщо ти так просиш, тоді добре.

-Скажи де він?

-Сьогодні ти його побачиш..Прошу лише одне дотримайся обіцяного і незатягай, часу зовсім мало..

-В якому сенсі?

-На тому тижні ми покинемо країну.