Розділ 11

На побачення я так і не пішла.Після розмови зі Славою, на зміну піднесеному настрої прийшов страх.Страх втратити все що я зараз маю, всіх тих що люблю.Сьогодні вперше я подивилася на Славу іншими очима.Це вже не той Славка що я колись знала, я бачила перед собою бандита..

Що стало поштовхом до його способу життя?Невже я?А точніше моє серце яке так вперто не хотіло відповідати на його почуття..Що я роблю не так..

Як не старалася зібрати свої соплі до приходу Богдана нічого не вийшло, і застукав він мене в не найкращому вигляді.

-Тань, що сталося- це варто було очікувати, я знала що він буде хвилюватися, і допиту не уникнути, я цього найбільше боюся.Боюся того що він дізнається про виходки Слави і накоїть дурниць, полізе в саме пекло, а чомусь у всьому цьому я навіть не сумнівалася..

-Та так щось нахлинуло- потрібно хоч щось придумати щоб відсунути підозри- я в тебе така плакса

-Ти моя маленька дівчинка, але зовсім не плакса- ніжна великим пальцем лівої руки забирає сльозу з кутиків очей.

-Одне іншому не завада.Ти як?Вибач я зіпсувала нам побачення..- вичавлюю з себе усмішку, він поруч і мені спокійно.Він діє на мене як валеріанка, достатньо одної присутності..

-Дурнишка, знаєш скільки нас очікує таких побачень?В нас все життя попереду, ти головне не думай про погане і посміхайся..Добре?

-Обіцяю- в його присутності дійсно хочеться посміхатися

-Ось і чудово, а тепер пропоную перебазуватися з цієї квартири у мою.

-Ти про що?

-Ти переїджаєш до мене і це не обговорюється.Мені так спокійніше.

-А що ти скажеш мамі?Ні почекай, так не можна ось так з бухти барахти..Я не готова

-А я готовий, і я не хочу більше сидіти на роботі і хвилюватися що з тобою щось трапиться, і не хочу щоб ти була самотньою..

-Богдане!

-Ти не хочеш?Передумала? Кажи і я припиню все це

-Ні я не передумала, просто все має бути поступово, а ми зустрічаємося всього нічого, і вже разом жити?Тобі не здається що це велика відповідальність, і серйозний крок.

-Ні не здається.Я не боюся відповідальності.Я хочу бути поруч завжди.

-А чи не думаєш ти що для початку потрібно познайомити мене з мамою.

-Ви знайомі.

-Ти смішний?Це мені двадцять три чи тобі?Яке знайомі?Приїхала місяць назад на виклик?Це по твоєму знайомство?Єгоров не біси мене!

-Ти така гарна коли злишся.Обшиш всі старечі формальності, вона вже давно знає шо у мене є ти і не проти щоб ти жила з нами.

-Але я проти такого розвитку!Спочатку знайомство.Так так..Саме так!

-Окей!Та хоч зараз готова?Їдемо...

-Ей вже!Почекай..

-Що ще?

-Півгодинки даси?

-Дам якщо поцілуєш-  після цих слів мій поцілунок у його адресу вилітає моментально- хоча як на мене ти й зараз виглядаєш привабливо..

Цей я вечір і ніч я провела в його квартирі і його обіймах.Богданова мама виявилася, приємною і люблячою жінкою.Я відчула таке домашнє тепло, чого давно не траплялося в моєму житті, з того часу як не стало мами.Спочатку вечорами я сиділа на вікні у темних коридарах і згадувала моменти домашної атмосфери тепла. Потім ці спогади десь поділися, заховалися все далі у надрах моєї душі.Я повністю припинила це робити коли зрозуміла що мені лише боляче від усього цього.

А сьогодні я знову відчула себе вдома, поруч біля мами.Так саме мами, і якщо в нас з Богданом дійсно щось вийде чого б мені дуде хотілося б то я з задоволенням буду називати її мамою.

-Сонце прокидайся, на навчання запізнишся- десь далеко чую відлуння його голосу, прокидатися звісно не хочеться, а хочеться навпаки розтягнути цей момент надовше.

Тому вирішую притворитися сплячою, що ж він буде робити тоді.Спочатку Богдан спробував пробудити поцілунками і це було приємно, потім же коли це не подіяло в бій пішли руки а точніше пальчики які так вміло лоскотали моє тіло Стримати сміх було не можливо, я дуже боюся лоскоту.

Кажуть люди які бояться лоскоту насправді являються дуже ревнивими.Але покищо перевірити цю теорію мені не доводилося, оскільки мій коханий не давав такого поводу.

Хоча було, тоді коли до нас прийшла та жінка, я й вже забула її ім'я, він ще тоді захищав її не зрозуміло від кого.Тоді я просто була зла, чого ніколи не замічала за собою, хотілося тут же випхати її да межі його квартири, але хто я йому така.

.Це зараз я вже сміливіша, і своє не віддам, навіть думати не хочеться про те що могло б бути якби я побачила поряд з ним цю жінку, напевне почалася б третя світова.Богдан доречі припинив її справу коли вияснилося що це всього навсього гра багатих дамочок .Таким чином вона добивалася у свого коханця залишити дружину, і коли Богдан про це дізнався був дуже злий.

-Ну все досить, я більше не сплю припини- не припиняю сміятися і викручуватися від його обіймів

-Точно?

-Точніше нікуди..

-Доброго ранку кохана.

-Добре воно було б якби я прокинулася б у твоїх обіймах.І нам нікуди б не потрібно було б бігти.А так він звичайний

-Ну тоді я спробую виправитися, ти лежиш і нікуди не йдеш..

-Щось придумав?Ну тоді заради такого мені дійсно варто почекати.

Хвилин через п'ять мій коханий явився переді мною з тацею у якій бкла кава і маленька трояндочка.Блін де він її відрив, але це так приємно.

-Тепер твій ранок значно кращий?

-Набагато - посміхаюся і цілую коханого.

-Якщо ти погодишся переїхати то обіцяю балувати тебе щодня.Подумай які перспективи очікують на тебе

-Хм.Хочеш мене підкупити?

-Скоріше привабити..

-Я подумаю, але спочатку кава від коханого....

*******

-Привіт Танюш..Нарешті наші зміни зівпали.

-Алінко яке щастя ..Ти чому так довго хворіла?- я довго не бачилася з подругою і встигла скучити.

-Ну знаєш і таке буває.Медики також люди.

-Рада тебе бачити.Як ти?

-Я то нормально.Мене цікавить як ти?Як твій романчик?

-Це не романчик а кохання..- хочу пояснити суть адже знаю як скептично вона відноситься до кохання, напевно на те є свої причини.