Розділ 8

Таня

"Що я взагалі тут забула?Боже що я тут роблю?"- такі думки не покидали мене, і з кожним днем все більше нагнітали.

Я живу під одним дахом з хлопцем якого боюся.Я нічого не знаю про нього,якщо врахувати те що він працює в поліцейському відділку.

Я не звикла до самоти.У дитячому будинку у мене завжди була компанія, ми то грали, то вчилися, чи просто спілкувалися але я була оточена людьми.Я відчувала себе вільною, живою- а ту неначе птаха в клітці.Хоча вибір завжди за мною і в будьякий момент я можу просто піти, але куди?

Це основна причина чому я досі тут.Я не знаю що там відбувається на вулиці, чи вдалося посадити тих бандитів?Що буде з братом?Мене зупиняє піти лише одна думка, що я знову нашкоджу йому, слава богу їм не відомо про Діану і Аню, а отже я ахілесова п'ята Кості.Сподіваюся Слава не настільки прогнив щоб впутувати у ці справи бідну дитину.

Думка про Славу знову і знову завдає мені болю.Що могло таке статися щоб Костя оберігав мене від його?Чому я не можу довіряти другові дитинства?Коли все це закінчиться?Чорт я взагалі нічого не розумію.

Підхожу до вікна і спостерігаю, як маленькі пухнасті сніжинки падають з неба, розбиваючись об тверду поверхню грунту.Я як мала дитина досі люблю спостерігати за тим як зима вступає у свої права.Я відношуся до того малого відсотку людей які полюбляють зиму.Таку справжню щоб снігопадами замітало вулиці, поля, морозець під двадцять градусів.Щоб ідеш по вулиці вранці: щічки і носик червоні наче в снігурочку, свіже повітря яке проникає до кожної частинки легень вдихаєш на повні груди, і тріскіт снігу під ногами.На вікні дід мороз легким помахом руки малює чарівні візерунки на вікні.

До того ж ця пора року приносить нам такі величні св'ята.В Новий Рік трапляються дива і я як маленька дитина досі в це вірю.Я закриваю очі і неначе поринаю в дитинство: відчуваю запах ялинки яку ми з братом так завзято і з інтузіазмом наряджаємо, маленьке кошеня яке я колись підібрала на вулиці і так довго благала маму залишити бігає поруч і грається новорічною іграшкою, на столі лежать мандаринки які я полюбляю їсти досі, мама на кухні метушиться і готується до святкової вечері.Наша квартира така затишна, наповнена теплом та дитячим сміхом.Згадую ці моменти і на обличчі з'являється помітна щира посмішка.Як давно це було здається в іншому житті, в житті де всі ми були щасливі, безтурботні і віддані своїй мрії.Я не можу зрозуміти коли і чому життя вирішило припіднести мені такий урок?

Так на днях як я робила екскурсію по квартирі Богдана, а що маю право, врешті-решт потрібно було чимось зайнятися.Так ось я в вітальні на полиці бачила ящик зі штучною ялинкою.Завтра новорічна ніч, чому б мені її не нарядити, думаю іграшки теж десь знайдуться.

Коли я роздивлялася все в квартирі то побачила весільне фото Богдана.Що це означає?Він що був одружений?Але де тоді тепер його дружина?Чи можливо вони вже розлучилися?

Так потрібно відволіктися від дурних думок.Всетаки Новий рік на порозі, і настрій повинен бути відповідний!Хоча я навіть не знаю що може бути жахливішим: зустрічати його з зовсім чужою для мене людиною чи взагалі самій?

Ну що ж до зборки ялинки приступимо!!!

Всього якась година і моє новорічне диво сяє на всю квартиру своїми вогниками.Я як мала дитина сідаю на диван біля ялинки вимикаю світло а натомість включаю телевізор де повним ходом ідуть новорічні фільми завдаючи атмосферу свята.По один плюс один іде іронія долі, ну з цього й розпочнемо.Хоча б на мить забуду де я і з ким.

За переглядом фільмів не помічаю як засинаю, і просинаюся від чийогось подиху.

Так це Богдан, і він у піднесеному настрої.Здається він розділяє мою думку щодо свята, хоч в одному наші смаки збігаються:

-Тобі подобається?- запитую у хлопця, коли бачу його погляд на ялинці

-Танюш я в захваті!Дякую тобі.Тепер мені все більше хотітиметься повертатися додому.Ти неначе мені дитинство подарувала

-Хм.А я думала що ти сваритимешся

-За що?

-Ну що я без дозволу рилася у твоїх речах

-Вибач що залишив тебе одну.Напевно в тебе накопилося купа питань?

-Напевно..

-Що ж пропоную іти на кухню і все обсудити.

-В мене є краща ідея

-Яка?

-Що якщо нам випити каву прямо тут, ну не хочеться залишати цю красу наодинці, хочеться насолодитися цим моментом..

-Ну тоді  я за кавою а ти шукай якийсь відповідний фільм- мій супутник покидає межі кімнати і прямує на кухню, а я серйозно ставлюся до поставленої задачі, та згодом весь мій запал погас.Я не можу зрозуміти що краще увімкнути, що ж таке йому подобається щоб збігалося з  моїми смаками.Точно включу но я квартал 95.А що всі його люблять, до того ж можна посміятися від душі.

-Ум.Ти теж таке дивишся- через деякий час приходить з обіцяною кавою

-Я не знала що тобі подобається з фільмів, а бойовиків я ненавижу!- мої слова його розсмішили

-Ну звичайно, всі дівчата не люблять стрілялки і ти не виняток, а також хлопці тих ваших сопливих мелодрамок.Це статистика із життя.

-Ти настільки обізнаний у дівчатах.Напевне багато мав?

-Ну як тобі сказати..Я не ловелас якщо ти про це

-Справді?А тоді де твоя дружина?

-Яка?В мене не було дружини

-Ну як?Я ж бачила фото..Вибач звісно за цікавість- я бачу як змінився його погляд, але відступати нікуди, слово не горобець як то кажуть

-Це мій брат, зі своєю дружиною.

-У тебе є брат близнюк?Не очікувала

-Був.Нажаль вони з дружиною загинули півроку назад.

-Вибач, я не повинна була зачіпати цієї теми.

-Нічого.Ти ж повинна хоч щось знати про мене.У мене доречі є мама але вона зараз у селі у тітки.Я відправив її подалі від усього цього.Смерть моїх близьких не випадковість, а справа рук тих людей через яких ти тут знаходишся

-Що?То ось про що той мудак казав тобі.Блін вбила б!Як можна ятрити рану такими фразами.Знаєш він справжній злочинець і його місце у в'язниці..Як там доречі просувпється справа?