Розділ 5.

-Свалив по доброму!Це наша дівка вона нам грошей винна- озивається один з цих чоловіків

-Тобі проблем захотілося?

-Мужик це здається у тебе зараз проблеми- пересміхуються вже обидва?

-Давно відпочивали у відділку поліції?Можу організувати- дістаю своє посвідчення перед їхнім носом

-Начальнік чого ти..Ми ж нічого проти тебе не маємо- відразу зашалілися, відразу видно що у цих хлопців є проблеми з законом, тому вони швидко збираються йти, а наостанок один з них говорить Тані:

-Я не прощаюся!Ми ще повернемося

-Ти ще тут!

Як тільки вони пішли, відразу повертаюся до дівчини , хочеться запитати куди ж вляпався її брат, та вона схоже сама в шоці від того що відбувається і розпитувати щось марно.Що ж це за брат такий, що підкидає проблем своїй сестрі.Наше мовчання перебиває її телефон.

-Так!Привіт , люба..Ні все добре, тобі здалося.Як там наша дівчинка?Ні з ним все добре, не хвилюйся.Надобраніч.- я чую хвилювання в її голосі, і очі шалено бігають наче вона вигадує на льоту що сказати, але вникати в це не збираюся, не зараз.

Завершує телефонну розмову і кидає на мене свій запитальний погляд.

-Що?Ви ще довго будете мене пасти?

-Взагалі то могла б подякувати!Я вкотре врятував твій зад..

-Дякую!Я можу йти?

-Ні не можеш.Твого брата схоже шукають погані хлопці, просто скажи мені де він і я зможу забезпечити йому безпеку

-Забезпечити в сенсі, кинути за грати?Я не знаю, де він а якби й знала то ви останні кому мені хотілося б щось розповісти..

-Не боїшся що коли ці хлопці його знайдуть першими то ти Костю більше не побачиш?

-А які гарантії, що він виживе у в'язниці?Продажних ментів вистачає.

-В тебе не має вибору.Доведеться повірити на слові..

-Я повторюю я не знаю де зараз Костя!Можна мені йти?

Я відпускаю дівчину в гуртожиток, але вона там довго не затримується, і швидко виходить.

-Що передумала спати?

-Не ваша справа!- сідає на лавочку біля входу

-Зрозуміло!- захожу в приміщення

Як я й думав її не впустили, тому доводиться вигадати історію як вона допомогла нашій доблесній поліції при пійманні злих бандитів.Коменданша погоджується і впускає таки дівчину

-Дякую!- вичавлює із себе і зникає за дверима

Виявляється ця дівчина може бути вдячною, не все так втрачено.Чомусь перебування поруч з Танею, робить мене м'якшим.Таке відчуття що вона дійсно не в курсі всіх справ брата, хоча й щось приховує.Одне я знаю точно, їй загрожує небезпека адже ті люди рано чи пізно повернуться.А вона єдина зачіпка яка зможе привести мене до істини.

Доведеться деякий час побути її охоронцем, хто зна можливо вдасться її розговорити.

*******

Таня

Блін в щож вляпався Костя?Про які гроші йде мова?Невже він дійсно вліз у борги щоб заплатити недостающу суму грошей.Братику де ти .А ще й цей поліцейський проходу не дає, потрібно бути обережною поруч з ним.

Коли тоді мені написав Слава що їм потрібна моя допомого то я незадумуючись кинулася до них.

Мій братик такий невезучий, його знову було поранено.Щось не так але вони не поспішають мені розповідати

Коли в квартирі брата я побачила Богдана то мало не вмерла, від переляку.Виявляється він може бути таким жорстоким, від одного погляду пробігали мурашки по тілу.Але мені не хотілося показувати свою слабкість.

Добре що хоч Слава прийшов на допомогу і виручив інакше невідомо скільки мені довелося б провести у камері.

-Чому ти опинилося в сізо, де Костя- запитує Слава як ми прямуємо в машину.

-Слав я не знаю Я прийшла до нього в квартиру і на мене там вже чекала поліція.

-Чорт це погано, вони знають його особистість, буде важко його заховати.Вони тобі хоч нічого не зробили?- я бачу хвилювання у очах, хлопець еіжно заправляє пасмо мого волосся за вухо і тягнеться за поцілунком.

В голові у мене протистояння думок: з одного боку я не хочу щоб Слава мене цілував, а з іншого він єдиний до кого я можу заернутися за допомогою і менше всього хочеться його образити.Хто знає може мені таки вдасться пересилити себе і покохати його.

Це мій перший поцілунок, і я абсолютно нічого не тямлю в цьому.Що робити, як себе вести, які відчуття повинні бути..

Тому що покищо у мені прокидається лише відчутия відрази, від його губ, дотиків по моєму тілу.Хочеться пошвидше все це припинити.

-Слав, давай поїдемо.Не зручно ж- він відривається від мене переводячи подих

-Добре- напевне цим поцілунком я дала йому червоне світло діяти.І мені робиться страшно від цієї думки.Дуже важко щось починати, пересилювати себе.

Наступні декілька днів пролетіли в невідомості.Діана не припиняла надзвонювати і запитувати про Костю, з кожним днем було все важче і важче щось вигадувати.Я була просто на межі, виснажена незвіданим, а ще й цей поліцейський слідкує за мною.Здається ще трішки і я впаду в депресію.

Потрібно було щось вирішувати з гуртожитком, коменданша після того випадку навідріз відмовилася пускати мене після дванадцятої, а звіль нятися з роботи я не збиралася.Довелося з'їхати на зйомну квартиру брата, сподіваючись що з ним все гаразд і він неодмінно зі мною зв'яжеться.

-Слав, ти ж його найкращий друг.Невже він ні разу не зіздвонювався з тобою- питаю при зустрічі в парку поруч з інститутом

-Ні!Я й сам не в курсі що відбувається, я обіцяю тобі що все владнаю просто вір мені добре- мені дуже хочеться вірити Славі, на даний момент він мій єдиний друг моя підтримка і опора.Тільки з ним я можу поділитися своїми душевними переживання.

-Ти так думаєш?

-Я впевнений.Танюш ти подумала над моєю пропозицією?

-Слав зараз не до цього вибач.Але не можу ні про що думати.Я дійсно дорожу нашою дружбою і боюся втратити тебе, але я не впевнена що з цього щось вийде- кажу на пряму, без будьяких таємниць

-Я зможу тебе захистити, просто дай мені шанс- заривається своїм лицем у моє волосся, а мені хочеться втекти подалі, навіть не знаю що з цим робити