Розділ 4

Богдан

-Бодя!- як тільки захожу у відділок, як відразу мене гукає до себе мій начальник і хороший друг- зайди до мене

-Привіт трудовому народу!

-Привіт, ну розповідай.Вдалося щось вияснити?

-Ні.В мене таке відчуття що я зайшов у глухий кут, і ще й тим хлопцям вдалося злиняти..

-Тобто що було вчора?

-Вони втекли.Але мені вдалося підстрелити одного з них.Потрібно обдзвонити всі лікарні, можливо щось і випливе.

-Ти дійсно думаєш що вони звернуться до лікаря?Якби десь і засвітилися то про вогнепальні лікарня попереджає відразу.А покищо нічких дзвінків не було.

-І що робити?Не можна ж сидіти склавши руки.

-То може потрібно піти інакшим шляхом?

-Ти про що?

-Потрібно вичекати.Так вони заспокоються і допустяться якоїсь помилки.Ну сам подумай- ти ганяєш за ними вже декілька місяців і безрезультатно!

-Я не можу чекати!Ці люди повинні заплатити!Всі до одного.

-Тебе переповнюють емоції; це в нашій справі грає не на користь..В мене до тебе справа, вірніше прохання як друга.

-Що  таке?Викладай..

-Мене запросили до медичного університету викладати військову підготовку, зможеш ходити за мене один раз в тиждень?Заодно і відволічешся від тяжких думок

-А ти що?

-Я вже старий для всього цього, а ти нещодавно з окупованих територій, ти зможеш краще донести цим студентам всю серйозність предмету.

-Добре.О котрій я маю бути там?

-О десятій..

На цьому я пішов займатися своїми справами які здавалися мені такими нудними.

Колись я мріяв бути слідчим, ловити бандитів на пару з братом, який старший за мене всього на п'ять хвилин.Ми разом поступили і навчалися.Пліч-опліч долали різні барєри і виручали кожен раз як цього потребував хтось з нас.Ми були дуже дружними і не розлий вода.

Та все змінилося коли ми зустріли одну дівчину, і майже одночасно закохалися.Було важко про щось домовлятися щось вирішувати.Тому ми домовилися що Яна сама повинна зробити свій вибір, і вона його зробила.Нажаль не на мою користь.

Мені було дуже важко змиритися і викинути її з голови.З кожним днем все тяжче і тяжче бачити свою кохану в обіймах іншого нехай це і мій брат.Останньої краплею було те що вони збиралися одружитися.Тоді я й вирішив все для себе.

Я пішов з відділку у військомат і записався добровольцем на Схід, де тільки починалися всі заворушення, і ніхто надто серйозно це не сприймав.

Про те що війна це щось жахливе, я зрозумів невдовзі.До того воювати мені доводилося лише в дитинстві або ж дивлячись фільми великої вітчизняної війни.Коли на твоїх руках помирає товариш, хлопець з яким ти був пліч-опліч майже рік, відбувається переосмислення життя, всього що відбувається навколо тебе.Все те що відбувалося до того не має ніякого сенсу.Те кохання, справи які залишилися вдома, все здається таким мізерним і нікчемним в порівнянні з людським життям.

Це було для мене неначе бойове хрещення.З того моменту мені часто доводилося зіштовхуватися зі смертю.

Новина про смерть брата і Яни мене підкосили.Приїхавши додому щоб підтримати матір, у якої слабке серце я й гадки не мав що настільки затримаюся вдома.

Я почав розбиратися зі справою брата, хоча Саша як міг відмовляв мене, але я був категоричним і хотів понад усе справедливості.Мені вдалося вияснити що вбивство Єгорова і її дружини було спланованим.

-Чорт братику куди ж ти влип?

Згодом мені вдалося вияснити що Єгор розслідував справу з приводу угонів дорогих іномарок.Як сказав Саша його начальник, що Єгору таки вдалося за щось зачепитися і він сів на хвіст замовнику, який є поважною людиною у місці.Але хто ж ця людина сказати так і не встиг.На наступний день його і Яну знайшли розбитими на автомобілі.

Як показали результати експертизи гальма були пошкоджені Єгор не зміг втримати кермо -вони розбилися на смерть.

Я з місця не зрушу поки не виясню хто та мерзота!Покарання понесуть всі починаючи з найдрібніших угонщиків до самого замовника..А ще мене непокоїв стан матері, вона замкнулася в собі , дуже не хотілося її залишати в такому стані.Тому рішення прийняв моментально.Мій контракт саме закінчуваася і продовжувати я його не став.

Принаймі зараз коли моя сім'я потребує моєї підтримки...

За своїми думками навіть не помічаю як на вході в університет збиваю з ніг одну милу особу.

-Вибачте, я задумалася- відповідає дівчина а я відразу впізнаю в ній ту дівчинку з вулиці.Пройшов майже місяць з моменту тих подій, та цю особу було важко забути вона змусила мене посміхнутися- вперше за останніх півроку я щиро посміхнувся.

Цікаво чи згадала вона мене?Не встигаю нічого сказати як від неї і слід простиг.Невже я такий страшний що від мене втікають такі маленькі дівчатка.Маленька тому що своїм зростом досягає мені до підборіддя, це я помітив ще тоді.То вона навчається тут.

Яке ж здивування було коли саме до неї я прийшов на пару.Мій погляд був прикутий виключно на її.Що цю дівчину звати Таня, я дізнався потім, коли вона вибігала з аудиторії а подружка вперто продовжувала вигукувати її .

Сподіваюся що це не через мене.

****

-Їдемо на затримання одного з підозрюваних по угонах.Є інформація про його місцезнаходження!- сповіщає Саша

-Так чого ми чекаємо?Нарешті хоч одна гарна новина за весь час- в мені знову посилилася надія що не все втрачено, і завдяки цьому хлопцю я зможу вийти на замовника.

До його квартири яка знаходиться на окраїні доїджаємо максимально швидко.Ми заходимо до потрібного під'їзду і квартири.Двері мертво мовчать, у квартирі повна тиша, таке відчуття що там нікого не має.

Доводиться відкривати замок власноруч, як я й здогадувався там нікого не має.Знову промах.Сусіди сказали що хлопець збирався поспіхом, так неначе його переслідували.Невже серед нас завилася шестірка.Ні цього я не потерплю, в мене вже був досвід затримання зрадника там, я чудово розумів до чого могло б привести все це в майбутньому.