Розділ 3

-Де ти була?- до такого повороту подій я не була готова, я все ще сподівалась що він спить.Доводиться видумувати на льоту

-В знайомої- відповідаю невпевнено

-В якої?І що з твоїм телефоном?Я ніяк не міг додзвонитися

-Це що допит?Де в якої?Ти не бачиш потреби щось розповідати мені, то чи повинна робити це я?

-Ти про що саме?

-Я про твої таємні справи!Чи ти дійсно думаєш що я настільки тупа що повірю у це?

-Я всього навсього хочу заробити побільше грошей щоб ми ні в чому не відмовляли собі,що поганого в тому що я хочу жити краще?

-Погано те що тут пахне криміналом!Мені потрібен ти тут, поруч, ти моя підтримка і опора! Ане десь у в'язниці чим рано чи пізно все закінчиться.

-Танюш заспокойся.Я обіцяю що зав'яжу з усім цим.

-От як зав'яжиш тоді й будемо говорити..- не хочу далі сваритися тому ховаюся за дверима своєї кімнати.Я з ніг валюся, ця нічка вимотала мене до знемоги, як тільки голова торкається подушки я відразу засинаю.

Просинаюся десь пізно ввечері від стуку в двері

-Тань ти вечеряти будеш?- голос брата остаточно пробуджує мене від сну, дивлюся на годинник десята вечора, оце я проспала

-Так, зараз вийду- швидко підмімаюся з ліжка щоб переодітися.Дивно бачити Костю о такій порі вдома.Невже мої слова змусили задуматися. Я щиро в це сподіваюся.

Вихожу на кухню і помічаю що в нас гості.

-Привіт-  на дивані сидить мила дівчина.

-Привіт.

-Тань познайомся - це Діана моя дівчина, люба це моя сестричка.

-А я думала що це вже ніколи не трапиться, нарешті.Дуже приємно- підсідаю до дівчини щоб познайомитися поблище.Вона мені доречі відразу сподобалася, спокійна і симпатична, на вік років двадцять більш не дам, гарні зелені очі і світлорусяве волосся, яке спадає своїми локонами з плеч, мила посмішка.Мені подобаються такі люди прості у спілкуванні.Ми відразу знаходимо спільну мову, і мило щебечемо поки мій братик щось чаклує на кухні.

-І давно ви разом?- запитую Діану

-Три роки.Ми познайомилися коли я пригнала до нього свою машину на СТО, з тих пір майже не розлучні- посміхається від поцілунку який залишає на її щоці мій брат.Я ніколи не бачила його таким ніжним.Кохання дійсно творить дива.

-От скритний який.Мені навіть словом не обмовився про тебе, хоча я не раз відчитувала його за те що він досі сам.

-А ти маєш хлопця?

-В її безнадійно закоханий Слава- втручається в нашу розмову Костя- доречі він теж має під'їхати.

-Ну те що закоханий він нічого не значить, я запитую про твої почуття?- веде далі Діана.

-Ні моє серце поки що вільне.

-То можливо в Слави є всі шанси?

-Не думаю.Я розумію що ти довіряєш своєму другу, він і мій друг також, але дружба і почуття це різні речі- вступаю в суперечку з братом

-І я повністю її підтримую- стає на захист дівчина.

-А які у вас плани на майбутнє?Якщо захочете жити разом то я можу пожити в гуртожитку!

-Поки що нам не до того.Якщо й вдасться розібратися з нашими проблемками то тебе виживати не будемо, а знімемо десь кімнату.

-Щось не так?У вас якісь проблеми?

-В нас все добре не забивай голову дурницями...- відходить від теми брат

-Кость!Досить.Ми повинні розповісти їй правду, так буде простіше нам всім ...

-Діан..

-Тань в тебе є племінниця, їй рік вона зараз бореться з недугою.

Що...Це просто шок.У Кості є донечка а я досі не сном і не духом.Як таке взагалі могло статися?Чому він приховав це від мене.

-Я чомусь думала що між нами не має таємниць.Але напевне це лише моя думка- піднімаюся з дивану і підхожу до вікна

-Тань, вибач що не розповів- Костя підходить і старається взяти мене за руку.

-Що вибач?Невже я така погана що не мала права знати про свою племінницю?- вириваюся і закипаю.Як можна таке приховати, не поділитися з найріднішими.

-Тобі потрібно було вчитися, і успішно закінчити школу а не думати про мої проблеми.Я хоч щоб хоч ти змогла вибитися в люди.

-Що з нею?- відвожу свій погляд від брата і спрямовую на Діану

-У її лейкемія.Найближчим часом як зберемо потрібну суму нам вдасться відвести її на операцію по пересадці кісткого мозку, на єї вже чекають в Швейцарії.

-Багато не вистачає?

-П'ятдесят тисяч доларів..

-От чорт.І саме тому ти почав красти машини?- моє питання знову адресується до Кості.

-Звідки ти?Ти слідкувала?

-А що мені залишалося робити?Ти приходиш додому підстріляний, нічого не пояснюєш і на наступний день знову кудись летиш?

-Я не хотів тебе втягувати в це.Ще трішки і я з цим всім зав'яжу.

-Ми ж сім'я!Все життя пліч- опліч, тут не має твоїх і моїх проблем.Справа стосується крихітки, моєї племінниці. Так не піде.Давайте продамо квартиру!- в цей момент я не думаю про своє майбутнє хочеться врятувати це янголятко.

-Чесно кажучи я відразу подумав про це але зупинявся, я не маю права забирати в тебе квартири це єдине що лишилося від мами.

-Я не боюся залишитися без даху.Я підпишу всі потрібні документи.Але ти пообіцяєш мені що покінчиш з криміналом.Пообіцяй.А ще я хочу познайомитися з своєю племінницею, як назвали?

-Анна!

-В честь мами?- на мої очі набігають сльози.- мама була б рада.

-Дякую тобі Тань, ми будемо зобов'язані тобі все життя!- зі сльозами на очах обнімає мене Діана.

А я не маю сумніву що чиню правильно.Гроші це не головне.Головне це щастя і здоров'я близьких.Я почну навчатися і паралельно буду підшукувати собі підзаробітку, так роблять всі і я зможу, я ж не з вати.

******

Розпочався початок семестру.

Сьогодні мій перший навчальний день і я вперше одіваю свій білий халат.Мені подобається своє відображення в дзеркалі.Цей білий колір це символ чогось чистого і нового в моєму житті.Сподіваюся що наша чорна полоса минула і попереду на мене чекають лише щасливі моменти.

Після тієї розмови з братом ми негайно виставили на продаж квартиру.Оскільки вона знаходиться в центрі міста нам вдалося виручити за її тридцять тисяч доларів.Нам не вдалося зібрати повну суму грошей щоб повністю оплатити операцію, але вдалося домовитися почати лікування маленької Ані і зробити операцію під розписку що остальну суму ми проплатимо найближчим часом.