Розділ 2

Останній тиждень я була в піднесеному настрої.Збулася ще одна моя мрія.Я навіть забула про свої інтуїтивні підозри в адресу хлопців а даремно.І те що сталося згодом лише дало нову підставу хвилюватися.

-Кость обережно- пізнього вечора чую як відкриваються вхідні двері і голос Слави.Відразу вихожу на звук і побачене мене привело в шок.

-Боже Костю що трапилося?- не можу стримати своїх сліз і хвилювань.

Обпершись об плече друга стоїть мій брат і тримається рукою за бік.

-Тихо не кричи- припиняє мене- і я бачу його руку в крові.

-Швидко на кухню я візьму аптечку.

Без претензій вони швидко прямують до кухні, а я приступаю до справи.Роблячи перев'язку розумію що це вогнепальне пораннення, слава богу лише неглибока подряпина, яка потребує повного спокою та регулярних перев'язок.

-Може хоч тепер поясните в яке лайно ви вляпалися?- включаю сувору виховательку.

-Нічого такого.Не бери в голову.Просто одні пацани з району наїхали довелося давати відпор- пояснює брат але я йому не вірю

-Просто так ніхто наїджати не буде і тимпаче стріляти.

-Яке стріляти ти чого?Детективів передивилася?Незначний поріз ножем зачепило.- заступається Слава

-За ідіотку мене не тримайте!

-Таню!- серйозним тоном заявляє брат- не бери в голову ми самі розберемося.

Звісно розберуться вони!Ці хлопці завжди вміють вляпатися в щось, і на цей раз схоже щось серйозне.Я просто зобов'язана щось вигадати і вчасно допомогти їм.

Про свої підозри і плани нічого не кажу.Більше того вдаю вигляд що образилася і без яких небуть запитань йду в свою кімнату.Нехай думають що я їм повірила.

А сама вмикаю Шерлока Холмса і на наступний день під вечір вирішую прослідкувати за хлопцями.Костя як підірваний зірвався від одного дзвінка і кудись пішов не беручи до уваги вчорашнє поранення.

Я одіваю джинси чорну коротку плащовку і на голову непримітну кепку, волосся збираю в пучок і ховаю під головний убір, так  менше викликатиму увагу .

Я ловлю таксі та прошу їхати за його машиною.Мені все це звісно не подобається і навіть трішки лячно, вечір надворі і вже починає темніти.Та сидіти вдома склавши руки і чекати поки їх престрелять я не можу.

Ми проїджаємо здається півміста і коли його машина нарешті повертає в якийсь двір я поспіхом розплачуюся з таксистом і йду сдідом за машиною.

Мене привело до якихось гаражів і я помічаю окрім Кості і Слави ще троє хлопців які більш схожі на бандитів.

Моя інтуіція мене не підвела вони дійсно в щось вляпалися:

-Я вам за що бабки плачу- почав ричати один в адресу мого брата

-Не кіпішуй все буде.Вчора стався форс мажор, сьогодні все буде- виправдовується мій Костя.

-Дивись мені, якщо й на цей раз налажаєте босу це не сподобається, а в результаті і вам.

-Макар ми тебе хоч раз підводили- вступає в перепалку Слава.

Ті бугаї їдуть геть а хлопці залишаються і починають щось обговорювати.Я знаходжуся вдалі і розчути щось розбірливо не вдається, це схоже на якийсь план дій але що вони задумали?

З часом Слава і Костя сідають в автомобіль і кудись їдуть в мене просто не має шансів прослілкувати далі адже таксі по таких провулках не їздить і взагалі поки вибіжу на дорогу то хлопців і слід простигне.Тому приймаю рішення дочекатися їх тут в будь що, а про те що вони сюди повернуться і мови не веду.

Після довгих очікувань, коли годинникова стрілка перебігла за третю ночі я помічаю яскраве світло яке заїджає у вулицю, доводиться знову ховатися за гараж але на цей раз вже блище щоб можна краще розчути розмову.

Сюди під'їджає відразу дві машини одна братова а інша чужа з якої виходить Слава.

-Все ок?Хвоста не було?- запитує Костя

-Ні мені вдалося відірватися дзвони Каїну.

-Блять потрібно щось вирішувати.Не подобається мені що менти нас вже втретє пасуть.Якщо й надалі таке піде то ми попадемося

-Не сци.Все буде норм.Краще подумай скільки ми за сьогодні зрубили бабла!

Сумнівів не було.Ці дурні крадуть круті і дорогі авто у їхніх власників і перепродають під іншими номерами, я відчуваю себе обманутою.

Образа підкрадається і хочеться прямо зараз зайти і надавати їм стусанів зупиняє те що я бачу як до них під'їджає те ж саме авто яке я побачила нп прчатку вечора.Коли всі ховаються в гаражі я вихожу зі схованки і йду геть.Не думаю що зможу почути щось нове, потрібно знайти спосіб добратися додому і там вже думати як з цим всім поступити.Наскільки я розумію то за ними ганяється поліція і це дуже погано.

Ех дурники що ж ви коїте.Навіщо ви взагалі туди полізли.

Я йду по нічній вулиці повністю поринаючи у свої думки.На вулиці ні душі але я всеодно час від часу оглядаюся чи ніхто за мною не слідкує.Цим самим і звертаю до себе увагу двох юнаків які здається не в собі або ж обкурені.

-Закурити не знайдеться- запитує один з хлопців і по всій відомості він думає що я хлопець

-Ні не курю- стараюся відповісти більш грубим голосом, але мій тоненький дзвінкий голосок приховати не вдається

-Це ж тьолка- один вигукує

-Ей красуне!- я пришвидчую хід з надією що ось ось під'їде таксі і весь цей жах закінчиться

-Куди ти так поспішаєш.З тобою хочуть познайомитися нормальні пацики.

-Не твоє собаче діло

-Ти диви яка борза, мені такі подобаються

-Ти себе в дзеркало давно бачив нормальний- не витримую і розумію що мій гострий язичок колись зіграє зі мною злий жарт.

-Чуєш ти сучко, смієш нас ображати?Може ми хочемо бути твоєми клієнтами? Ми щедро заплатимо- один з хлопців лапає мене за руку і різко тягне до себе.Мені вдається вдарити його але далеко не добігаю.

-Я не повія.Ви мене з кимось переплутали.

-Так так вона не така ти чув чувак.Всі ви одинакові - нагло лізе лапати мене і я як можу відбиваюся, але сили не рівні.

Серце починає шалено битися від страху, навіщо я взагалі сюди полізла.Знала ж що небезпечно і тепер надіятися варто лише на диво.Сльози навертаються на очі і всі мої спроби вирватися, благання відпустити здаються марними, аж тут я чую як до нас під'їджає машина з мигалками і один з поліцейських вистрибує на ходу та дає відпір тим хлопчакам.Моє спасіння у вигляді цього чоловіка дякую тобі Господи що врятував мою честь керуючись цим патрульним.