Рік потому
-Танюш, коли я вперше тебе побачив то відразу закохався.Я зрозумів що ти та єдина на яку я так довго чекав!Все що було до тебе більше нічого для мене не значить.Я кохаю тебе і хочу щоб ти була завжди поруч.Кохана ти станеш моєю дружиною?- прямо переді мною стоїть на одному коліні моє перше велике кохання, я дивлюся на цю каблучку в маленькій коробочці і не можу стримати сліз.І це не зовсім сльози щастя.Це сльози розпачу, безвиході.
Моє серце обливається слізьми як і змучена душа яка так довго потребувала спокою, сімейного затишку і впевненності у завтрашньому дні.Богдан саме той з ким я бачила своє майбутнє, він настільки теплий, простий і ласкавий такий мій рідний.Саме завдяки ньому я пізнала що таке кохання, щастя і теплий родинний затишок.Він мій перший чоловік і кохання всього мого життя.
Прямо зараз я збираюся зробити дуже боляче хлопцю якого кохаю понад усе на світі, розбити йому серце, назавжди відмовитися від свого щастя заради нього ж самого.Наші шляхи розійдуться тут раз і назавжди.Я зробила свій вибір, єдиний на мою думку логічний вибір у даній ситуації а іншого не дано.
Я віддтягаю той момент коли мені всетаки доведеться йому відповісти.Хочу добряче надивитися на такі кохані карі очі, його посмішку.Адже ще трішки і я ніколи більше їх не побачу.
-Сонце ти чого плачеш?- нарешті виводить мене із своїх тяжких роздумів, де я знову можу тверезо оцінювати ситуацію
-Богдане, я не можу.Пробач- ледве чутно відповідаю, і бачу як з його лиця спадає посмішка
-Але чому?Я думав ти мріяла саме про це.А як же наші плани на майбутнє?Люба щось трапилося знову брат?Скажи я все владнаю, все зроблю заради тебе.Будь-ласка тільки не мовчи- ось саме цього я й боюся що він зробить все заради мене піддавши ризику своє життя.Тому краще зараз все це відрізати.Ми з різних світів і я не хочу псувати йому життя, він повинен бути щасливим і я впевнена що знайдеться та яка зможе склеїти його розбите серце, я буду молити Бога про це ..
-Ні не має ніякої причини..Просто я зрозуміла що не кохаю тебе!- кожне слово як глибокий поріз лезвієм по серцю, ця промова дається мені дуже тяжко і я ледве тримаюся щоб не впасти від відчаю- і ніколи не кохала.Я була поруч з тобою через брата.Я використовувала тебе щоб ти допоміг йому уникнути в'язниці.Тепер все владналося і я не хочу більше обманювати ні тебе ні себе.Вибач.Давай покінчим з цим прямо тут і зараз, розійдемося!
-Я..Я тобі не віру, це говориш не ти!Ти не така, я ж дуже добре тебе знаю.Таню ти не можеш так казати, скажи що це не правда!- трясе мене за плечі неначе намагається привести до тями , вивести з стану клінічної коми, не розуміючи що це нереально і я помираю прямо зараз і безповоротно.
-Богдане, мені дуже жаль але це правда!Я знаю що вчинила невірно, і я дуже каюся, але продовжувати з тобою стосунки я не збираюся- і нарешті коронне, прямий ніж у його серце після якого він назавжди зненавидить мене- я вагітна від Слави і ми збираємося одружитися!
Він робить крок назад, потім ще і ще ..З його рук падає коробка з каблучкою а сам хлопець береться за голову...Я розумію як же ж зараз йому боляче, я просто повільно вбиваю його почуття, руйную все хороше що було між нами ...Пробач мене Богдане, я сподіваюся що ти будеш мене ненавидіти все своє життя, я на це заслужила!
-Я не хочу більше бачити тебе!Ніколи!Чуєш ніколи!- розвертається і йде геть, геть з мого серця, з моїх думок і очей.Все що мені залишається це дивитися вслід чоловічій постаті відстань між якою збільшується з кожною хвилиною.
Нарешті коли він зник з поля зору я змогла видихнути.
Мої ноги підкошуються і я падаю на землю від відчаю і знемоги.На волю вириваються гіркі сльози, це вихадять зі слізьми мої розбиті мрії ...Я назавжди поховала своє кохання глибоко в своєму серці назавжди.Сьогодні - я померла!Померла разом з його коханням, і ніщо не зможе склеїти мого розбитого серця.Я беру в свої руки ту саму каблучку, це все що залишеться мені на згадку про наше кохання- і чіпляю цю каблучку на цепочку біля натільного хрестика моєї мами.Ця каблучка буде завжди біля мого серця, як ключ до того великого і чистого кохання ..