***************************
Ми їхали дві години.За час поїздки, ми проїзджали невеличкі села і міста, нмовірні краєвиди рідної країни.Інколи хотілося зупинитися, вийти з машини і вдихнути запах свіжого повітря, пройтися вздовж поля, що застелений зеленою травою. Потім зайти в тінь дерев,які ростуть біля нього , і спостерігати звідти на всю цю красу.
І такий момент був. Я побачила невеличкі горби, коли ми були в дорозі, що височіли, віддалені від дороги. Я попросила зупинити машину і вийшла аби спуститись туди. Зробити пару фотографій цього виду собі на пам"ять. Сєрг вийшов за мною.
- Тобі погано? Тебе зтошнило? Ти хочеш прогулятись?
-Ні, все добре . Просто гарне місце. Я ніколи такої красоти не бачила. Що це таке?
Ззаду почулося стук двецят.Макс, так звали товариша Сірьожі,сказав:
- Ти ніколи не бачила і не чула про це місце?-запитав Макс.
Я розвернулась аби подивитись на нього.
-Не прискіпуйся. Скажи що це таке?- сказав Сергій і подивився на мене.
-Ні. Я ж нікуди і ніколи не виїзджала з села., не подорожувала.
- Це Скіфські вали,-промовив він,-вони належать до територіх м.Немирова.Це його гордість,яка приваблює туристів. До речі, нам залишилось ще 40 км їхати.Тж вже не довго...
- Зачекай тут.Ми швидко,- похлопав по плечі Серг і побіг в сторону Асі,кричучи:- Почекай Асю.
********************************