3. Зустріч

В дівчачій роздягальні всі швидко перебирались в волейбольну форму натягали наколінники, кросівки, метушня і тиснява. Не люблю штовхатись, тому вдала що шукаю телефон у сумочці, а коли людей поменшало стала і собі витягувати форму. Та тільки я роздягнулася, як двері з розгону відчиняються і сюди влітає симпатичний чорнявий хлопець, спортивної статури з карими очима, з голим торсом, футболка у руках і завмирає на вході оглядаючи мене зверху до низу. Я перша відійшла від шоку і швиденько заховалась за дверима однієї із шафок. Звичайно нічого страшного не сталося я ж була в нижній білизні, а не гола, добре хоч вдягнула білий новенький мереживний комплект. Так стоп, про що я думаю. Мене тут обмацали поглядом, в непристойному вигляді, а я навіть не обурююсь, що зі мною сталося. Це все винен той накачаний красунчик. І тут чую дуже багато чоловічих голосів і заливистий сміх, 
- Ти програв Артем, ми закладались хто швидше в чоловічу роздягалку потрапить, а це жіноча, чи ти за кимось підглядаєш, а ну покажи? - моє серце чуть не обірвалося, від почутого. Ну супер тепер на мене витріщатиметься ціла футбольна команда, капець.
- Ні Сергій, дівчат немає, он вони вже на розминці, якщо так хочеш можемо зацінити їх фігури під час гри. – ого а цей виявився просто джентельменом, який спас репутацію леді. Зараз моє обурення, переросло у вдячність, бо після слів Артема інші хлопці поспішили в чоловічу роздягальню, щоб не пропустити гру волейболісток. Навіть не знаю що б я робила, якщо би всі хлопці зайшли і побачили мене. Так все, потрібно вшиватись звідси поки мене не засікли. Наспіх одяглась та стрімголов побігла в зал.  
А тренер здається був не в гуморі, тому що замінив звичайну розминку та гру на посилений біг, відпрацювання обманних маневрів, подвійних блоків та вирішив підвищити висоту наших стрибків за допомогою мостика, це така дощечка з пружинкою, яку використовують для стрибків через колоду, або як в нас кажуть через козла. Тренування видалось виснажливим, але вийшла я з залу втомлена проте щаслива, весь негатив вискакала. 
Повернулась до гуртожитку без жодних негативних думок, я просто не мала сили думати, впала на ліжко і заснула. Розбудив мене звук чайника і запах кави.
- Що? Я проспала до ранку?
- Ні розслабся, зараз 7-ма вечора, та я вирішила попити кави і подумала що ти не зможеш відмовитися, а так як домашки багато, бадьорість нам не помішає – відповіла Маша, моя сусідка по кімнаті.
- Дякую, ти моя героїня, бо я без неї з ліжка не виповзу.
- Що тренер сьогодні не в настрої? Ганяв ?
- Ти вгадала.
До ночі ми просиділи за конспектами і вкладаючись спати Маша попросила скласти їй компанію на концерті до Дня святого Валентина, бо її хлопець приїде ввечері, а нудьгувати в такий день не можна. Ну от, а у випадку з Машкою я втечею не врятуюся, прийдеться йти. Дивитись на усміхнені і закохані парочки. Кожного року одне і теж. А так не хотілося знову зустрічати День Валентина самотньою…