Коли Шарлотта все більше занурювалася в небезпечний світ Девіда, вона не могла не потягнутися до нього ще більше. Вона бачила його сторони, які він нікому не показував, і відчувала себе частиною чогось таємного й хвилюючого.
Одного разу вночі, після особливо близької розмови з деякими з ворогів Давида, вони опинилися самі в темному провулку. Адреналін усе ще бігав по жилах Шарлотти, і вона почувалася живішою, ніж за довгий час.
Девід подивився на неї з напруженістю в очах, і Шарлотта відчула, як хвиля бажання накрила її. Вона намагалася ігнорувати свій зростаючий потяг до нього, але цьому ставало все важче й важче протистояти.
Без жодного слова Девід нахилився до неї й поцілував її. Це був голодний, пристрасний поцілунок, і Шарлотта відчула, як тане в ньому. Вона хотіла його більше, ніж будь-коли раніше.
Коли вони відійшли один від одного, Девід подивився на неї з сумішшю бажання й невпевненості. Він знав, що зв’язуватися з Шарлоттою ризиковано, але не міг стримати свого почуття.
Шарлотта відчувала те саме. Вона знала, що наражає себе на небезпеку, вступаючи в стосунки з Девідом, але не могла заперечувати своїх почуттів до нього. Вона хотіла його тілом і душею.
Вони провели ніч разом, досліджуючи тіла та розуми одне одного так, як ніколи раніше. Вони говорили про свої надії та страхи, свої мрії та бажання, і Шарлотта відчувала, що ніколи не була ближчою ні до кого.
Але коли сонце почало сходити, Шарлотта зрозуміла, що їх час разом обмежений. Вороги Девіда наближалися, і вона не знала, скільки ще вони зможуть продовжувати свою небезпечну гру. Але за ту одну ідеальну ніч вони змогли забути про навколишній світ і насолоджуватися пристрастю та бажанням, яке вони розділили.