Розділ 3

Айлін

Я йду на корпоратив.

 Ура! Яка я рада, Лео справді розумний. Зробити вечірку.. 

Сьогодні був дивовижний день. Мені набридло те,що Даміан не звертає на мене жодної уваги, тому я вирішила схитрувати, вдягнувшись зранку тріішки відкрито, і як я зрозуміла це спрацювало. Він ні разу ще не торкався мене, та сьогодні це було так неочікувано. Один його дотик викликав тисячі відчуттів за хвилину, і я не хотіла це зупиняти. Тому я точно знала, що на корпоратив мені потрібний дуже гарний вигляд. 

Вже після роботи, я ознайомилася з тематикою вечірки. За правилами моє вбрання мало бути червоного кольору, а на обличчі мала красуватися новорічна маска. 

Зателефонувавши до подруги, ми вирішили разом піти по магазинам. Ми довго блукали, і ні вона ні я не могли знайти того, що шукали. Залишилось два магазини, зайшовши в око відказує впала красива вишнева сукня, яка була доволі довга,ще вона доволі відкрита. На спині виднівся виріз, на стегні також, глибоке декольте. На мить я подумала, що це занадто. Та тільки Лізі(подруга) побачила ту сукню одразу потягнула мене приміряти її. 

Оглянувши себе в дзеркалі, я не наважувалась вийти. Вона правда була занадто відкрита, було забагато моєї шкіри, яку зможуть побачити очі кожного. Ні. Пошукаю щось іще.

 -Ти ще довго? -не вгамовувалась подруга.

 -Ні, Лізі. Я не піду в цій сукні на вечірку.

 -Дайно гляну.- вона відкрила занавіску і стала мовчки, вирячившись. 

-Що?

-Це вау...

-Ні, вона занадто відкрита.

-Чи ти здуріла? Вона дивовижна. І ми беремо її. Це не обговорюється. До речі, поки ти там думала, я теж собі дещо підібрала.-вона показала костюм, теж не дуже скромний.

- Ми вибрали просто бомбезні образи.

 Залишились маски. На це багато часу не пішло, адже ми одразу знайшли, те що було потрібно. У мене була маска, що тільки закриває очі. Чорного кольору,по ній різні вигини. На рахунок зачіски, я вирішила, що це буде накручене, розпущене волосся, трішки зібране зверху. Макіяж буде темний з стрілками, а губи темно червоного кольору. З моєю сукнею, це справді буде виглядати прекрасно. Попрощавшись з подругою, вирушила додому, вже з нетерпінням чекаючи вечірки.

Залізши у ліжко,ніяк не могла заснути, в голові відразу з'являються картинки вечірки, які придумую я сама. Кожного разу все по інакшому. У моїх мріях, це буде ідеальна новорічна ніч, в робочому колективі, який я так люблю. На роботі завжди так добре, не має невдоволених виглядів, чи неприємних людей, все навпаки. Тому це ще одна причина, чому я така задоволена цієї вечіркою. З цими роздумами я незчула, як заснула.

 День на роботі пройшов так швидко, ніби його й не було. Даміана я теж не бачила, це було дивно, адже він завжди заходив до мене, навіть якщо не потрібно було. Весь офіс шарудів і вже готувався до завтрашнього дня, і я разом з ними. Лео теж бігав, як вшпарений, бо йому не давав спокою телефон. Всі дзвонила і питали, як оформлювати будинок, в якому відбудеться святкування. 

Я знову сіла за стіл, а ніяк робота не йшла, поки стук у двері не звернув свою увагу. 

-Так? 

В дверях стояв Даміан, як завжди в вишуканому костюмі, весь такий гарний..

-Я прийшов сказати, що вже можна йти, бо сидівши тут це не почуєш. День сьогодні скорочений, в честь корпоративу.

 -Добре. Дякую, містере Девіль.

-Містер Девіль? А Даміан вже не до вподоби? 

-А сенсі?

 Він підійшов до столу і пригнувся.

-Коли ми були вдвох в моєму кабінеті, перед тим, як вилетіти, ти назвала мене Даміаном. 

-Ем.. вибачте..

-Вибачу, тільки коли прийдеш на вечірку. 

-Добре.

-Чекаюю. -приспівуючи він вийшов, а я вже уявляла його реакцію на мій завтрашній вигляд. 

Як розцінити його поведінку? Можливо я все ж таки йому небайдужа. Тільки він не знає, як це проявити, як я?

Та я вже не буду тією Айлін, яка всього боїться. Мені набридло це.  Завтра я зізнаюсь йому. І тільки тоді, я буду знати, що робити далі.