Замість тисячі слів,
Напишу я одне: люблю.
Досі чую мелодію струн,
Досі бачу я постать твою.
Уві сні, не наяву.
Солодкі слова та поцілунки,
Перетворилися на тихі муки,
Постійно ти в думках моїх...
Та посмішка, той блиск очей,
Вже не побачу я ніколи.
І не назву я ніжно "любий".
Напевно, ти й забув мене.
Так буде краще, я це знаю,
І як завжди передчуваю,
Як скоро знайдеш ти таку,
Що в серці вічної туги не має,
Та так, напевно, сильно покохає,
Як я...
А може і сильніше.
До мене ж забуття не прийде,
І доля не повернеться лицем,
Проте назавжди в серці ти моєму,
Хоч і з'явився в ньому дивний щем....