Люблю тебе без сподівання,
Як хочу я почути голос твій.
І лиш зосталося чекання,
Побачитись хоча б на мить.
Але повільним тактом плине час,
Тих довгих, нескінченних днів.
Сумую, плачу і тужу...
Так серце завмирає від жалю,
Так хоче вже до тебе.
І знов в думках моїх постійно ти,
Але чомусь не снишся вже мені
Чому ? Невже...
Та ні, не може цього бути,
Безглуздий хід моїх думок.
Як не було б, проте ти маєш це почути,
Нехай пройдуть хоч тисячі років,
Проте кохати я й на мить не перестану,
Так сильно я тебе чекаю
І люблю 💗