7 глава

*Юстина

— Повірити не можу, що відпочиваю біля басейну з кішкою свого фіктивного чоловіка, — зізнаюся я Пері.

У її гардеробі я знайшла крихітні сонцезахисні окуляри та костюм для купання. Це був комплект зі спіднички та топу жовтого кольору з ананасами. Пері у ньому виглядала просто неперевершено. Найдивніше те, що кішка дуже чемно чекала, поки я її одягала, а потім пройшлася по килиму, неначе якась голлівудська зірка на «Оскарі». Попиваючи свій коктейль, я дивилася на цю хитру мордочку, що мружилася від сонця. У Люби талантів не менше, ніж у Гаврила. До речі, а де він сам? Я маю його номер телефону. Декілька разів вагаюся чи набрати, але потім телефоную Іллі. Після трьох гудків чую його хекання у трубці.

— У тебе все добре? — запитую я, колупаючи задирку на пальці. Їх хтось викрав або розлючені фанати іншої команди побили. О Боже, вони могли потрапити в аварію. І з кожною новою теорією я все сильніше чую стукіт свого серця, яке от-от вилетить з грудей.

— Ми з Гаврилом вирішили побігати на швидкість. Все добре, сестричко. — Але після цього я чую десь на задньому фоні писклявий стогін, що ріже вуха.

— Гаврила довго немає. Мені якось не по собі. — Пері починає дертися по мені. Залазить аж на плече, а потім оглядає всю територію навколо. — Його кішка теж сумує!

— Не треба прикриватися Пері. Просто скажи, що скучила. — Тон Гаврила самовпевнений, нахабний та до біса пихатий. — Я скоро буду. — Вже не треба.

— А ти не дорікай мені, інакше заберу Пері до себе. — Ми вже подружилися. Впевнена, що ця пухнаста пустунка обере мене, а не брехливого власника, що знову залишив її саму.

— Ти намагаєшся заманити мене у своє ліжко за допомогою моєї ж кішки? Це погана ідея, Юстино. — Та пішов він до біса! Я більше не хочу з ним говорити, тому завершую виклик. Він ще декілька разів телефонує мені зі свого телефона, але я збиваю. Коли навчиться гарних манер, тоді й поговоримо.

— А що я не так сказала? — запитую я у Пері, яка чеше задньою лапою собі за вухом.

— Мау! — відповідає вона, а тоді падає, не втримавши рівновагу. Який же кумедний цей клубочок шерсті. Я чухаю їй животик, поки вона махає лапками, намагаючись повернутися у стояче положення.

— Ех, якби ж я знала, що означає твоє «Мау» Пері. Жаль, що ти не вмієш говорити, правда? — Я підіймаю її вгору. Вона ніяк не реагує, тому я підношу ще ближче до лиця. Кішка користується моментом і лиже мій ніс. — Яка ж ти пустунка! — По її розсіяному погляду я розумію, що вона хоче спати. Кладу Пері у свою кепку. Вона якраз у неї поміщається. І кішечка починає сопіти. Мило й тихенько.

За ці декілька годин з нею я зрозуміла чому Гаврило її так любить. Дивишся на Пері й серце тане, навіть якщо воно вкрите товстим шаром криги. Коли я переконуюся у тому, що кішка спить, то дозволяю собі трохи розслабитися і йду плавати, аж поки наді мною не нависає розлючена грозова хмара, а точніше — тінь мого фіктивного чоловіка. Пері прокидається, бо поруч з нею починає тарабанити мій телефон. У неї аж сльози на очах виступають від гучного звуку. Вона зістрибує з лежака й біжить у сад, а Гаврило тим часом бере мій гаджет.

— Дай сюди, — прошу я, підіймаючись на край басейну. Руки у мене слабкі, тому видертися на сушу з першого разу не вдається. Сходи у басейні знаходяться в протилежній стороні. Надто далеко від мене, тому я пробую піднятися ще раз. — Більше не телефонуй до моєї дружини, недоумку, ясно? — кричить той у трубку, а тоді завершує виклик. Він схожий на бика, що от-от накинеться. Схоже, що вдягнути купальник червоного кольору було моєю фатальною помилкою.

— Це був Макс? — Вода потрапила мені в очі та ніздрі. Я ледь намацую рушник, не зовсім розуміючи, що тут відбувається.

— Так. Я його заблокував, щоб він не діставав тебе. — На фоні всього цього кіпішу спантеличена Пері врізається в дерево. Завмирає, декілька разів кліпає, а тоді падає. — Це не вперше. З нею все буде добре. — Гаврило бере її на руки, гладить декілька разів і вона вже починає муркотіти.

— А це що? — Я торкаюся пальцями до припухлої губи Гаврила й він відвертає голову. Його погляд метається між Пері та басейном.

— На тренуванні вдарився. Пусте. — Не вірю жодному його слову. Він би не був таким невпевненим, якби казав правду.

— Це теж на тренуванні? — Я відриваю верхній ґудзик на його поло, який ледве тримався. Клянуся, що коли він виходив з дому, то все виглядало бездоганно. Та й цих зелених прям на одязі теж не було!

— Це що допит? Юстино, мені зараз не до цього. — Він хоче зайти в дім з Пері, але я загороджую йому шлях, подумки складаючи всі пазлики до купи.

— Ви з Іллею побилися? Через наше весілля. — Боюся лише уявити, в якому стані мій брат. Гаврило набагато вищий та сильніший за нього. — Я подаю на розлучення негайно, чуєш? — Пері не в захваті від наших криків. Вона зістрибує на газон і втікає.

— Я не дам дозволу. Скажу в суді, що ти вагітна і хочеш розірвати шлюб лише через ревнощі до мене. Гадаєш, кому з нас повірить суддя? — Гаврило робить крок мені на зустріч, а я — один назад. Мій рушник падає в воду і я опиняюся в одному лиш купальнику перед ним. — Я буду поводитися як зразковий чоловік. Благатиму їх нас не розлучати, Юстинко.

— Ти не посмієш. — Він заперечно хитає головою, а тоді кладе долоню мені на талію. Мене кидає в жар від його дотику. — Цей шлюб потрібен тобі не менше, ніж мені, люба. — Я штовхаю його, але натомість сама падаю у басейн. В останній момент я хапаюся за його шорти й тягну нас обох під воду. Мої нігті заплутуються об якусь нитку і це вже стає не смішно. Вдруге за добу ми зчіплюємося. Мені доводиться смикнути сильніше, щоб звільнити свою руку.

— Ти — ненормальний. — Я хлюпаю на Гаврила водою, а він насміхається з мене.

— Ти вирішила оригінально пофліртувати зі мною? Можна було просто зняти з мене шорти. Не обовʼязково їх рвати. — Коли я хочу дати йому ляпаса, він змикає мої запʼястя за спиною. — Ще один рух і опинишся без купальника.

— Добре, але мова про крики не йшла. Допоможіть! — Я кричу щосили, аж до болю в горлі. Прибігає лише Пері, яка боїться води. Вона оббігає басейн по колу і сідає навпроти нас.

— Юстино, ти — моя дружина, яка зараз у моєму домі. Ти справді думаєш, що хтось тобі тут допоможе? — Терпіти не можу, коли він правий, тому перестаю боротися. Він послаблює хватку, але не настільки, щоб я могла вибратися.

— Тоді я допоможу собі сама. — Я нахиляюся до спантеличеного Гаврила й легко цілую його в губи. Він шипить через рану і я відстороняюся, але не надовго. Хлопець відпускає мене, одною рукою бере за талію, а іншою — підтримує за сідниці, щоб ми були одного росту. Я огортаю його торс ногами і ми продовжуємо цілуватися.

«Юстино, що ти робиш?» — крутиться у моїй голові. Чомусь зараз бажання переспати з Гаврилом здається не таким вже й абсурдним. Це ж просто секс на одну ніч заради цікавості. Та й він наче не проти.

— Можливо, продовжимо в спальні? — пропоную я. Мені голову добре скрутило від цього поцілунку. Раніше я не була такою ініціативною. Боже, що зі мною?

— Мушу тобі відмовити, люба. Я обіцяв Іллі, що наш шлюб обмежиться лише поцілунками. — Він бере мене на руки й виходить з басейну. Після цього загортає мене в рушник. Тканина не накриває голову та ноги, тому я тремчу.

— Ти зараз серйозно? — Я обурена через їхню домовленість за моєю спиною.

— Так. Ілля — це не просто член моєї команди. Він — мій найкращий друг і я дотримаю свого слова. — Пері знову повертається до нас. Вона починає вилизувати мою ногу, неначе я велика мокра кішка, яка не може впоратися сама.

— Тоді до чого були всі ці загравання? — Він же відкрито натякав ще вчора.

— Хотів дізнатися наскільки швидко ти піддасися моїм чарам, Юстинко. — Він просовує пальці у моє мокре волосся. Накручує його собі на руку і забирає зайву вологу. Спеціально тримає мене на відстані, щоб я знову на нього не напала. — І знаєш, ти навіть перевершила мої очікування.

Я дивлюся в його очі й розумію, що Максимові було дуже просто мене обманути. Навіть зусиль не довелося докладати через мою наївність. Я стискаю долоні в кулаки, підношу їх вгору, але так і не наважуюся нічого зробити через біль, що пронизує моє серце.

— Юстино? — Гаврило хоче торкнутися мого підборіддя, але я забігаю в дім. По дорозі ледь не збиваю з ніг Любу. Таця з посудом падає на підлогу. Білий килим тепер вкритий уламками кришталю та малиновим чаєм.

— Вибачте, я не хотіла. — Хочу допомогти їй, але вона мене зупиняє.

— Не варто. Я сама все зроблю. — Гаврило відчиняє двері. Я оцінюю ситуацію і біжу у свою спальню. Закриваюся на два замки й падаю лицем у подушки. Вони поглинають мої сльози та скиглення. Це лише перший день цього шлюбу, а він вже встиг довести мене до сліз.

— Юстино, відкрий. — Я бачу його тапки через щілину у дверях. Він гучно стукає, а тоді клямка смикається вниз і вгору.

— Іди геть! — Я відчувала себе обманутою через його ігри. Втім, я була вдячна йому за чесність. Тепер я згадала, чому терпіти не можу Гаврила.

— Ти хоч не поранилася? — Поруч з ним чекає пухнастий клубок шерсті, переступаючи з лапки на лапку. — Пері хоче до тебе. Впусти бодай її!

— Не треба прикриватися Пері, — покривляюся йому. — Зі мною все добре, а тепер дай мені спокій.