2 глава

Ми говорили аж до світанку. Сміялись, грали в наздоганялки , розповідали один одному про все що тільки можна. Так легко і спокійно мені давно не було. На світанку мені вдалось добре роздивитись зовнішність Генрі. Світлі очі кольору морської хвилі, темне волосся, мужня спортивна статура. Він здався мені досить привабливим.
   - Мені вже час додому, треба готуватись до завтрішніх пар. - сказала я.
   - Давай, я тебе проведу? - запропонував хлопець. Я погодилась
Ми йшли вздовж вулиць, сонячне світло яскраво світило в очі
    - Де ти навчаєшся? - спитав Генрі
     - Я вчусь в Каліфорнійському університеті культури та мистецтв на співачку
     - Так ти співаєш?
     - Є таке - сором'язливо відповіла я
     - Можливо заспіваєш щось для мене?
    - Навіть незнаю. Яку пісню хочеш почути?
      - "big get plane" це моя улюблена - відповів хлопець
Я дуже добре знала цю пісню, тому з легкістю почала співати. Краєм ока бачила як Генрі дивився на мене і посміхався. Коли пролунав останній куплет, хлопець крикнув на всю вулицю
   - Це ж нереально. Ти обов'язково станеш популярною
Я лише засміялась
    - Як що до тебе? Чим ти займаєшся?
    - Я військовий. Зараз проходжу підготовку і скоріш за все наш взвод відправлять до Афганістану. Тому стараюсь проживати це життя на всі 100 - відповів Генрі
Я лише мовчала і не помітила як ми дійшли до мого будинку. 
  - Ось тут я живу - посміхнулась я 
   - Ти завтра вільна? Можливо прогуляємось? - запропонував хлопець
    - З радістю
    - Тоді в 19:00 я заїду за тобою 
    - Буду чекати 
Хлопець посміхнувся і поцілував мою руку. Я була приємно здивована. Ми попрощались і я пішла в будинок. 
"До чого ж він милий" "А його очі, такі світлі й гарні.." думала я, чекаючи доки закипить чайник 
- Боже, Меліса, що ти твориш? Ти ж його зовсім незнаєш. Раптом він якийсь маньяк? - промовила я в голос і тут же засміялася від цієї думки

Чайник просвистів і я заварила собі каву. Жити без неї не можу. Потім зробила всі уроки, вивчила нову пісню на завтра і лягла дивитись серіал. Проте всі думки були про нього, хлопця з очима морської хвилі. "Ми ж навіть телефонами не обмінялися" раптом згадала я "Але ж він знає де я живу". З різними думками в голові я провалилась в сон.