Нові знайомства в старому Голвеї

      Ранок наступного дня був прекрасним. Календарне літо, ніби згадавши про свої обов’язки, нарешті заявило свої права. Але в Ірландії його зображала вічна, тепла весна. Сонечко світило яскраво, пробиваючись крізь легкі, пухнасті хмарки. Його промені танцювали на дерев’яній підлозі нової спальні Елеонори, лоскочучи їй обличчя.

   Елі ліниво потягнулася. Спалося їй дивовижно солодко. Вона зповзла з ліжка, відчуваючи приємну прохолоду дерев’яних дощок під босими ногами, і побрела у вітальню.

Там на неї чекав сюрприз. На столі, у простій, але витонченій вазі, стояв красивий маленький букетик гортензій. Їхні ніжні синьо-фіолетові суцвіття здавалися наповненими ранковим світлом. Поруч стояла тарілка з ще теплим сніданком — традиційні ірландські содові хлібці, омлет із місцевим сиром та свіжі ягоди. А біля тарілки лежав конверт і записка від мами.

Елеонора взяла записку, впізнаючи мамин почерк, трохи нерівний, але такий рідний:

“Донечко, я поїхала на роботу, повернусь після шостої. З”їж будь ласка сніданок (він ще теплий!). В конверті гроші на мілкі витрати. Погуляй місто і пообідай в центрі. Там є чудові кафе, обирай будь яке, яке тобі сподобається. Люблю, мама.”

      Елеонора посміхнулася про себе. Їй дуже невистачало маминого тепла, цих простих, але таких важливих жестів турботи. Останні роки їхні стосунки були складними, натягнутими, але зараз, тут, в Ірландії, все здавалося простішим і чеснішим. Вона розтягнулася на міцному дерев’яному стільці, вдихаючи аромат кави, який мама дбайливо приготувала, і розпочала свій день сніданком, розглядаючи крізь вікно зелений сад.

     О дванадцятій годині Елеонора замкнула двері будинку і вирушила на знайомство з Голвеєм. Це було неймовірне місто. Воно не було великим, але в ньому була якась внутрішня сила, якась дика, нестримна енергія, що пульсувала в кожному камені.

    Вона почала свою прогулянку з Eyre Square (Площа Ейр), серця Голвея. Це був просторий парк, оточений старовинними будівлями. Елі розглядала пам’ятник Патріку О’Конору — ірландському письменнику, який сидів на камені, замислено дивлячись на перехожих. Вона пройшла повз Browne Doorway (Дверний отвір Брауна) — фрагмент старовинного особняка XVI століття, який зберігся як нагадування про велич Голвея як купецького міста.

     Далі її шлях лежав через Shop Street (Магазинна вулиця). Це була пішохідна зона, переповнена колоритними крамницями, сувенірними лавками та вуличними музикантами. Елеонора зупинялася біля кожної вітрини, розглядаючи светри з аранської вовни, Claddagh rings (каблучки Кладда) із зображенням двох рук, що тримають серце з короною, та вироби з торфу. Звідусіль звучала музика — хтось грав на гітарі, хтось на скрипці, а хтось просто співав старі ірландські балади.

    Елі вийшла до Spanish Arch (Іспанська арка) — залишків середньовічних міських стін, де колись іспанські купці розвантажували свої кораблі з вином та спеціями. Вона постояла біля арки, слухаючи крик чайок та шум океану, а потім перейшла через міст на інший бік річки Корріб.

     Там, у лабіринті вузьких вуличок, вона знайшла затишне кафе під назвою «The Pie Maker». Воно було маленьким, з дерев’яними столами та м’яким світлом. Аромат свіжоспечених пирогів був просто божественним.

     Елеонора замовила шматок традиційного ірландського м’ясного пирога (Steak and Stout Pie) та чашку гарячого чаю з молоком. Пиріг був неймовірним: ніжне м’ясо, тушковане в густому соусі з додаванням пива Гіннес, запечене під хрустким тістом. Вона їла повільно, насолоджуючись кожним шматочком, і спостерігала за людьми за вікном.

     Голвей закохував її у себе все більше і більше. Вона відчувала, що це місто приймає її, що воно готове відкрити їй свої таємниці. Вона ще не знала, які саме, але вона була готова їх дізнатися.