Голвейські тумани та іспанське сонце

      Минуло сімнадцять років з того дня, як Камілла вперше відповіла на коментар Адріана Лорте. Сімнадцять років стабільності, які проросли в ній відчуттям безпеки, але водночас і певною емоційною заціпенілістю.

     Коли прийшов лист із Голвейського університету (University of Galway) із пропозицією очолити департамент клінічних випробувань інноваційних онкопрепаратів, Камілла довго дивилася на екран. Це був професійний Олімп. Але це означало переїзд на інший край Європи, у країну вічних дощів та скель.

      Адріан, як завжди, відреагував з тією мудрістю, яка колись її й підкупила. — Ти маєш летіти, Камілло, — сказав він, розливаючи чай у їхній затишній вітальні. — Твій розум належить не лише мені чи дітям. Він належить світу. Елеонора та Лукас уже майже дорослі, вони закінчать школу тут, зі мною. Тобі не треба вибирати між нами та собою.

    Він не просто відпустив її — він створив для них нову систему координат. Адріан купив будиночок в Іспанії — Ірландія дасть тобі кар'єру, а Іспанія повертатиме нам нас, — посміхнувся він.

     Так народилася їхня традиція. Раз на місяць Камілла залишала вологий, вітряний Голвей і летіла до тепла. Ці вихідні були їхнім священним ритуалом. Адріан зустрічав її з келихом холодного вина та свіжими рукописами. Вона залишалася для нього найважливішим критиком. Її логічний, науковий склад розуму допомагав йому "заземлювати" його поетичні метафори. Він довіряв її смаку більше, ніж будь-якому редактору в Парижі чи Лондоні.

    У ці дні в Іспанії вони знову були тими двома людьми з бібліотеки. Але щоразу, повертаючись до свого порожнього ірландського будинку, Камілла все частіше затримувалася біля дзеркала.

   Сімнадцять років з Адріаном. Двадцять років без Марка.

    Саме в Голвеї, під монотонний шум Атлантики, Камілла почала помічати, що тиша навколо неї стає занадто гучною. Діти телефонували все рідше, зайняті власним життям. Адріан був щасливий у своєму творчому самозабутті. А вона... вона вперше за довгий час залишилася наодинці з жінкою, яку так ретельно ховала за титулами та дорогими костюмами.