Між двома світами

      Камілла дивилася на тіні, що повільно танцювали на вологій стелі ванної кімнати, і вперше в житті чітко відчувала, що її внутрішній компас більше не вказує на звичні київські офіси, скляні хмарочоси чи знайомі до болю маршрути. Гаряча вода м'яко обіймала її тіло, змиваючи залишки густої мильної піни, а разом з ними — і весь її попередній світ. Той світ, де панували суворі статуси, безжальні дедлайни, холодні кавові стаканчики на ранкових нарадах та бездоганний, але такий передбачуваний дизайнерський гардероб. Зараз усе це раптом здалося лише штучною, блеклою декорацією до цієї справжньої, живої та палкої ночі, яка щойно залишилася позаду.

     Вона чудово розуміла: цей ранок і цей день були їхніми останніми годинами разом перед неминучою розлукою. Але в її серці не було ні краплі жіночого відчаю чи слізливої драми. Натомість увімкнувся холодний, вивірений розрахунок жінки, яка точно знає, чого хоче від життя, і звикла це отримувати. Відстань між містами? Для неї, з її рівнем доходу та мобільністю, це було лише питання кількох годин, проведених у комфортному шкіряному кріслі літака з бокалом шампанського. Камілла мимоволі посміхнулася про себе, згадавши нескінченні, виснажливі вечірні затори на Подолі — часом шлях з офісу додому в Києві займав значно більше часу, ніж прямий переліт через кілька європейських кордонів.

     Її абсолютно не лякала велич тієї спортивної "імперії", яку Марк з такою жорсткою впертістю зводив тут, у Латвії. Навпаки, масштаб його особистості та планів її щиро захоплював, розпалював внутрішній азарт. Марк був монолітом, первісною, чистою силою, до якої хотілося горнутися, ховаючи власну втому. Але Камілла ні за яких обставин не збиралася ставати лише красивою, мовчазною тінню у його бійцівському залі чи слухняною домогосподаркою, що чекає на нього з тренувань. Вона надто добре знала собі ціну. Її колосальний професіоналізм, залізна воля, ділова хватка та авторитет були портативними. Вона могла з нуля розгорнути свій бізнесовий успіх та побудувати нові зв'язки у будь-якій точці планети, аби тільки поруч був цей чоловік, який змушував її руки дрібно тремтіти одним лише своїм поглядом.

    Вона вимкнула воду. Настала оглушлива, затишна тиша, порушувана лише повільним падінням важких крапель із крана. — Я не відпущу тебе просто так, хлопчисько... — ледь чутно, але з непохитною твердістю прошепотіла вона теплим водяним потокам, що стікали по її плечах.

    Камілла піднялася з ванної, ступивши босими ногами на прохолодний кахель, і загорнулася у великий, м'який махровий рушник. Дивлячись на своє відображення у запотілому дзеркалі, вона витерла долонею невелике коло і зустрілася поглядом зі своїми ж очима — в них більше не було колишньої бізнес-криги, лише глибокий, палкий вогонь.

     Внутрішньо вона вже була повністю готова до глобального переїзду, до нових стін, незнайомих вулиць і чужої мови. Вона була готова без жалю змінити будь-які декорації, але тільки не головного актора у своєму життєвому сюжеті. Камілла тонко відчувала, що Марк ще сам до кінця не усвідомив, наскільки міцно і глибоко вона вросла в його суворе, закрите життя за ці лічені дні.

    Але вона не збиралася поспішати чи тиснути на нього. Гурмани, як він, люблять розтягувати передчуття задоволення до межі, і вона була готова пограти в цю гру за його правилами, щоб зрештою стати його головною стравою на все життя. Вона знала чоловічу психологію надто добре. Марк занадто довго звикав бути один, він вибудував навколо себе залізобетонні стіни «самотності вовка», де почувався впевнено і безпечно. Камілла стала для нього тим самим гострим, неочікуваним і неймовірним почуттям, яке з розгону пробило цей захист. Він просто ще не знав, що робити з цим емоційним вибухом всередині себе, його чоловіче раціо намагалося знайти логічні пояснення, поки серце вже давно капітулювало.

    Вона заплющила очима, м’яко розчісуючи вологе волосся, і на її губах заграла загадкова посмішка королеви. Вона вже чітко, до найдрібніших деталей уявляла, як мине зовсім трохи часу, і він сам, своїм низьким, хрипким від хвилювання голосом, попросить її залишитися з ним назавжди. Бо будь-яка, навіть найпотужніша імперія без королеви — це лише купа холодного, нікому не потрібного каміння. А Марк був занадто розумним тактиком і шахістом, щоб рано чи пізно цього не зрозуміти.