Кохання в кожній деталі

Шлях крізь дощ

    Коли вони вийшли з терміналу, Рига зустріла їх не святковим снігом, а важким, майже тропічним грудневим дощем, який періщив у вікна таксі, наче намагався вимити зі скла саму назву міста. Машина плавно рушила, покидаючи вогні аеропорту, і понесла їх крізь вечірні сутінки.

   Марк жив на самій околиці, там, де місто вже починало дихати лісом і близьким морем. Шлях пролягав через величний Вантовий міст — його високі пілони розрізали темряву, а вогні відбивалися у хвилях Даугави, створюючи ілюзію розплавленого золота на воді. Камілла дивилася у вікно, спостерігаючи, як затишні середньовічні вулички Старого міста змінюються сучасними кварталами, а згодом — спокійними спальними районами, де світло у вікнах здавалося особливо теплим.

— Ми майже на місці, — тихо сказав Марк, коли таксі звернуло з головної магістралі в тихий, респектабельний район.

   Це був новий житловий комплекс — сучасний триповерховий будинок, що випромінював архітектурний мінімалізм і впевненість. Територія була закритою, оточеною доглянутим парканом. Охоронець, впізнавши Марка, звичним рухом підняв шлагбаум, і машина вкотилася у двір, розрахований лише на п’ять під'їздів.     Тут панувала ідеальна тиша, яку порушував лише шепіт дощу.

   Вони вийшли біля третього під'їзду. Марк піднявся на другий поверх і впевнено повернув ключ у замку.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше