Розділ 28

Даня

Присягаюсь, в якийсь момент я думав, це закінчиться палким сексом. Саме тоді, коли помітив, як вона опустила погляд, як її очі розширилися, а дихання збилося. Я бачив, як підіймаються її груди, бачив, як соски стирчать крізь майку. 

А наступної миті Юліана покинула кімнату так само раптово, як й увірвалася до неї. 

Бляха. 

Я вимушений був затриматися ще ненадовго. Умитися холодною водою. Поплескати себе по щоках. Нагадати собі, що фантазія, що миттю проникла мені в голову – лише фантазія. Я не притискаю її до стіни. Не цілую в губи, жадібно змиваючи помаранчевий блиск з ніжної шкіри. Не притискаю її до свого тіла, змушуючи відчути все те, що вона побачила. 

Дідько. 

Я знов умився, але вийшов з ванної кімнати лише за кілька хвилин, коли організм повністю заспокоївся. Музика на дворі нагадала про купу людей, які також відпочивають в цьому домі і які скоро можуть згадати про мене. Найліпше рішення повернутися до них, що я й зробив. 

За час моєї відсутності градус вечірки точно підвищився, але єдине, про що я міг думати, це про дівчину, що так раптово увірвалася в ванну кімнату, а з тим і в мою голову. 

Я видихнув з полегшенням, зрозумівши, що Юліана тут. Зустрівшись зі мною поглядами, дівчина миттю відвернулася й відпила трохи води, червоніючи. На дворі вже темнішало, та я розгледів румʼянець на її щоках. Цікаво, вона перестала пити пиво до чи після ситуації в ванній? 

– Ти точно не вживав травку у поході в гори! – заявила Леся, і я завмер на мить, потягнувшись за власною склянкою. Здається, за час моєї відсутності гра набрала обертів.

– А я думаю, він і досі цнотливий, – знизала плечима Христя. Артем, про котрого, вочевидь, і йшлось, схрестив руки на грудях. Щось у його зверхньому погляді підказувало мені, що Христя відгадала. Проте підтримав я Лесю. 

І, звісно ж, після цього всі згадали, що моєї черги ще не було.

– Ну, Даню, давай свої факти, – пирхнув Вадим. 

– Дайте я вгадаю, це буде флірт з дівчатами, що ведуться на тата-одинака, мрія про головну роль у наступному проєкті Артґейма та таємні стосунки з матірʼю Дениса? – Христя подивилася на мене, як левиця дивиться на свою здобич. Вона закинула ногу на ногу й схилила голову набік, невинно усміхаючись. Переважно я любив її, але не тоді, коли вона намагалася привселюдно витягнути з мене щось особисте. Та ми були давно знайомі, і я знав, що вона не зі зла. Просто… Така вже вона є. 

– Навіть не знаю, вам цікавий я чи переваги батьківства, – відповів їй хижою усмішкою. – Отже, факти. Мама Дениса була моєю першою дівчиною, або вона була моєю єдиною дівчиною, або я не використовую Дениса для того, щоб пофліртувати. 

– Оу, це так зворушливо, – Леся скорчила таке миле обличчя, а мені стало цікаво, який з фактів так її зворушив. Христя поряд із нею пирхнула, а Вадим розсміявся. На Артема я не дивився, та відчув, як він розслабився, варто було відвести увагу від нього. 

– Ну очевидно, що не друге, – нарешті відгукнувся Вадим.

– Так, ви ж з Христею так бігаєте одне за одним, що не лишається жодних сумнівів, – додав Артем, і тут вже настала черга Христі сміятися. Я лиш усміхнувся, думаючи, що, можливо, це Артем запав на неї.

– Бо ми друзі, – Христя закотила очі. – Мене не приваблюють чоловіки, у яких вже є жінка, що ніколи не зникне з його життя через спільні обовʼязки.

Дехто сказав би, що це грубо, проте у мене її відповідь викликала лише усмішку. Мій син також був барʼєром від жінок, що мали спільну з Христею думку. А ще, мені хотілося, щоб Юліана почула це: я не спав з Христею.

Я відсьорбнув пива, відкладаючи думки про дітей, Юліану, й слухаючи роздуми інших колег:

– Бро, якщо вона була твоєю першою, співчуваю, – це знов був Вадим, і він єхидно посміхався, бо знав Віку особисто і ніколи її не любив. 

А тоді подала голос Юліана, дивуючи мене:

– А мені здається, він точно використовує Дениса для флірту з іншими дівчатами. 

– Так! На це ж неможливо не повестись! – погодилася Леся. Дівчата звучали доволі переконливо, тож, завдяки їм правда про мене була викрита. 

– То що, ходімо в чан? – перервав гру Слава. – Воду нарешті підготували.

– Час бікіні, дівчата! – вигукнув надзвичайно радий Артем.