Розділ 23

Юліана

Я була рада, що ми сьогодні запланували зустріч із Данею. Руслан почав ревнувати до нього, й це було настільки смішно, що мені аж плакати хотілося. Людина, що вчинила зі мною так, ревнує! До колеги, з яким я дотепер бачилася лише в студії!

Чесно кажучи, навіть рада, що ми домовились сьогодні погуляти, бо мені не завадило б відірватися від власних проблем і зануритися у чужі історії. Зазвичай, це мене рятує. І як приємний бонус, я почуватимуся краще, якщо прогуляюсь з Данею, знаючи, що Руслан ревнує до нього. Такий собі спосіб чи то виправдати його ставлення, чи зробити йому боляче. Не знаю. Я не хотіла перейматися почуттями Руслана після всього.

Від офісу до кавʼярні було хвилин десять. Ми обрали дальній столик на літньому дворику, радіючи, що застали сонце і теплий літній вітерець принаймні ввечері. 

— Зізнавайся, чим ти засмучена останні дні?

Я усміхнулася на другу спробу чоловіка вивідати стан моїх справ. Це було таке дивне відчуття — усвідомлювати, що мій колега бачить, що щось не так, в той час, як хлопець, що й заварив цю кашу, примудрявся не помічати мого настрою й щиро дивувався, що я більше не хочу з ним спати. 

І хоч як мені хотілося поділитися своїм болем, не могла уявити собі, як обговорюю інтимні подробиці свого життя з Данею. По-перше, він мій колега, а по-друге… Навіть не знаю, просто не можу уявити, як розповідаю йому щось подібне. Не хочу, аби він знав такі неприємні речі про мене.  

— Взагалі, — я швидко викрутилась, нагадуючи чоловікові його ж привід для цих посиденьок, — під коктейль дехто обіцяв розповісти мені історію про “ніколи не був одружений”.

Даня, здається, трохи зніяковів. Щойно я про це подумала, чоловік ковтнув коктейлю й усміхнувся. 

— Насправді хизуватися тут нічим. Дівчина дізналася про вагітність, коли ми вже розійшлися, і вирішила залишити малюка. Вона довгий час виховувала його сама, бо ми не з тих людей, хто вірить, що можна бути разом через дитину. А тепер настала моя черга. Вона поїхала навчатися, а я тут, з Денисом. Якось так. 

Чоловік говорив про це так просто і легко, що на мить я позаздрила його вмінню відкрито спілкуватися на важкі теми в тому числі. Добре памʼятаю нашу першу зустріч і те, як Даня психував, коли побачив Дениса зі мною — незнайомою жінкою, що відібрала іграшку в його дитини, тож впевнена: для нього ця тема дійсно важка. 

— Ну, що ж, — я відкинулася на спинку стільця, кусаючи губу. Прохолодний вечірній вітер змушував моє тіло тремтіти в тоненькій сорочці. — Думаю, мама Дениса дуже рада, що в неї є така підтримка… — замовкла, побачивши сповнений здивування погляд Дані. — Я… еее… Сказала щось не так?

Він посміхнувся.

— Я вперше бачу таку реакцію. Зазвичай, дівчата люблять засуджувати, що я не спробував створити з нею сімʼю.

Чоловік знизав плечима, а я опустила очі, відчуваючи себе некомфортно, та швидко впоралася з цим відчуттям. Прочистила горло й швидко відповіла:

— Думаю, несправедливо просити змушувати вас обох жити разом заради дитини. Куди ліпше лишити нормальні стосунки і виховувати дитину роздільно, зберігаючи повагу. 

— Цікава думка, — хмикнув нарешті чоловік. — Ми також дотримувалися її. До певного моменту, здається. 

Я бачила, як Даня замислився. Одразу відсторонився й нахмурився, а його щирість підштовхнула мене до того, щоб все ж поділитися крихтою власних переживань. Та, вже відкривши рота, раптом замислилася над тим, як це буде звучати? Чоловік зізнається, що ніколи не був одружений, і явно натякає на те, що стосунки з матірʼю його сина зіпсувалися, а я збираюсь сказати, що не ладах з хлопцем? Це звучатиме як натяк, коли насправді…

Коли я задумалася про це, першою в моїй голові зʼявилась картинка, як Даня рухається до мене, обіймає за плечі, дивиться в моє обличчя своїми темними спокусливими очима. Нахиляється ближче і… Здається, мої щоки почервоніли. 

— Впевнена, ви знайдете спільну мову, — сказала я замість того, що планувала. 

— Даню! 

Раптом до нас підійшла худенька дівчина. 

— Привіт! 

Чоловік явно не очікував побачити її тут, й ще більше здивування читалося на його обличчі, коли раптом вона нахилилася й чмокнула Даню в щоку. Спостерігати за тим, як дівчина ставить таким чином кордони переді мною, було весело — мабуть, через очевидність цих ревнощів. 

Я поверталася додому сповнена гарних емоцій. Переважно через розмову і гарний час в атмосферному місці з Данею, але й його дівчина зі своїм поцілунком також зробила перший внесок: до мене також можна ревнувати, а не залишати мене у ліжкові, бо хлопець не хоче зраджувати, та бажає іншої дівчини.

Саме в той момент я усвідомила, що нарешті готова до змін.