Розділ 21

Юліана

Мені стало подобатись затримуватись в офісі. Я шукала будь-який привід: використовувала свою обідню перерву повною мірою й залишалась пізніше ще попрацювати. Сьогодні на кухні запропонувала навіть одній дівчинці заняття англійською, бо вона скаржилась, що також хотіла б працювати на проєктах Артґейма, але без англійської тепер туди не брали. Не тоді, коли Артґгейм уклав контракти на дублювання всіх своїх ігор двома мовами одними й тими ж акторами. 

Однак дівчина, на жаль, поки не мала часу. Я піймала себе на думці, що мене це засмучує більше через відсутність додаткового прибутку. 

І тоді я нарешті усвідомила: не хочу цих стосунків. Не хочу повертатись додому і мучитись від того, що бачу обличчя Руслана і його нахабну посмішку, яка чим далі викликала бажання врізати йому по пиці. Просто не відчуваю своєї цінності поряд із ним. Всі мої думки лише про те, що я недостатня, бо він хоче затягнути ще одну дівчину до нас у ліжко. 

А я не така. Я варта того, щоб мене любили, і ці навʼязливі думки поряд із ним мені не потрібні.

Однак мені подобається робота, подобається це місто.

Мабуть, легше за все було б попросити допомоги Міси, так щойно думала про неї, одразу в голові спливала картинка, як вони цілувались у двадцяти сантиметрах наді мною. Купу разів уявляла, як би я відреагувала на її місці, і в жодному сценарії не бачила, як би цілувала її хлопця, думаючи про спільне ліжко. Звісно, Міса могла й не знати мого ставлення, але для цього й існує рот — щоб спитати, а не одразу переходити до дій і потім дивуватись. 

Отже, вирішено — щойно отримаю зарплатню, я з'їжджаю. Зовсім не те, на що я розраховувала, й не знаю, як буду жити наступний місяць. Добре, що є кредитна картка, інакше довелось би їсти одну мівіну і переїжджати у картонну коробку. 

Все ще не виключаю того, що саме так і станеться.

Прийняте рішення підняло мій настрій: нарешті у цій ситуації замайорів вихід, який мені подобався. Розставатись з Русланом було страшно, та ще страшніше одного разу буде знайти себе в ліжку з ним і ще якоюсь дівчинкою, що тішитиме його чоловіче его й руйнуватиме моє. 

Я настільки захопилась думками про організацію переїзду, що ледь не пропустила нараду з Артґеймом. 

Годинний дзвінок закінчився тим, що мені нададуть ще двох людей для навчання англійської в мій робочий день. І підвищення моєї відповідальності за успіх проєкту супроводитиметься підвищенням зарплатні з наступного місяця. 

Не надто значним, але й навантаження не зведе мене з розуму. 

Хіба це не знак від всесвіту, що моє рішення правильне?

Я настільки занурилась у ці думки, що й не помітила, як настав час заняття. Аромат кави з апельсиновим соком наповнив мій кабінет, сповіщаючи про наближення Дані.

— Якби у світі нашої взаємодії існувала б корупція без наслідків, ти б закрив у мене англійську з гарною успішністю, — повідомила я, приймаючи від нього стаканчик. 

Минулого тижня питала, скільки винна за каву — бо Даня приносив її майже на кожне заняття і я ще жодного разу за неї не платила. Проте чоловік ухильнувся від відповіді.

А зараз він розсміявся, запрокинувши голову й відкриваючи моєму погляду кадик. Приємне видовище.

— То вся ця кава була не за гарну успішність? — запитав Даня з удаваним здивуванням. Ніяк не звикну до того, наскільки гарно він працює з власним голосом. 

— Боюсь, доведеться вчитися.

Чоловік удавано засмутився, змусивши мене засміятись.