Розділ 20

Даня

Можливо, я ідіот. 

Я все сильніше замислювався над цим, бо кілька речей ставало очевиднішими. По-перше, схоже, ми з Лерою мали різні уявлення про наші стосунки. Я почув, що вона хотіла переспати без подальших зобовʼязань. Вона, здається, мала на увазі довгострокову перспективу таких стосунків. Мені б не пасувало на це погоджуватися, та ця думка виникла лише після того, як ми переспали знову. На щастя, дівчина не стала натякати на те, щоб залишитися з ночівлею. Натомість чмокнула мене на прощання й пішла. 

Ми маємо це скінчити до того, як все не зайшло в тупик.

А я відчував, що вже знаходжусь там.

Бо ж, щойно залишився один, прийняв душ і пішов у ліжко, маючи на меті одразу відключитись, замислився. Рука мимоволі потягнулась до телефона. 

І от я, дорослий чоловік, що щойно мав секс з доволі привабливою дівчиною, опинився в робочому календарі. Відкрив запрошення. 

Вона все ще не підтвердила його.

Й нічого не відповіла. 

Якого біса я думаю про це, лежачи голим у ліжку? 

Вона лише моя колега. Я не думаю ні про що більше. Просто хвилююсь за неї, бо вона непогана людина й має небагато друзів у Львові, й очевидно чимось засмучена. 

Сповіщення привернуло мою увагу.

“Запрошення підтверджено”.

В календарі зʼявилась галочка навпроти пошти Юліани. Я глянув на час — двадцять по першій. Вона зараз також не спить. 

Я зітхнув й заблокував телефон. Відклав його на поличку. 

Це неважливо. Вона не подобається мені. І я вже точно не подобаюсь їй, і не варто розпалювати вогню, заздалегідь усвідомлюючи, що це не спрацює.

У мене зʼявився спосіб розрядитись. Кілька днів, і я перестану відчувати цей дивний потяг до Юліани. 

Можливо, річ у тому, що мені подобається, як вона тримається. Ділова, пряма, не намагається комусь сподобатись нещирістю. Навпаки, навіть якщо їй щось не подобається, Юліана скаже це таким чином що донесе і власну думку, й не образить того, кому ця думка була адресована. Я вже бачив це кілька разів. Те, як вона трималась у розмовах з Костею. Ввічливо, дружньо, однак при цьому залишала між ними певні кордони, не переходячи до тієї дружби, яку він звик будувати з усіма у студії. І я бачив, в якому захваті був від цього Костя. Навіть Христя, котра недолюблювала Юліану ще від їхнього знайомства, зараз стала набагато привітніше до дівчини, а все тому, що Юліана підтримала її ідею щодо тімбілдингу перед командою.

Дідько. 

Я згадав, що в сусідній кімнаті спить син. Піднявся, концентруючись на цій думці, й дістав із шафи боксерки. Денис вже звик спати у своєму ліжку, однак якщо йому раптом насниться жахастик і він прибіжить…

Не хочу навіть думати про це. 

На щастя, думки про сина поглинули мене й нарешті я зміг заснути.