Даня
— Дуже дякую, що зголосилася наглянути сьогодні за Денисом, — сказав я, простягаючи Лері бокал червоного вина. Сьогодні день народження Марка, і дівчина мала повне право відмовити мені, оскільки Марк не лише мій друг, але й хлопець її сестри. Проте на диво, Лера охоче погодилась наглянути за сином під час вечірки. Щоправда, це не можна було порівняти з її рутиною, бо… Ну, ми обоє наглядали за моїм сином.
Дівчина відсьорбнула трошки вина, і в той самий момент Даша за нашими спинами посміхнулась:
— Подивіться на себе! Та ви схожі на сімʼю більше, ніж ми з Марком.
Мій друг на дивані лише підняв бляшанку пива на знак уваги, а потім відпив звідти. Памʼятаючи нашу нещодавно розмову, я подумав, що, можливо, їхні стосунки переживають якщо не бурю, то принаймні певний шторм.
І все ж, це зауваження було настільки неочікуваним, що відповіді не знайшлося. Лера, однак, почервоніла, й немов слова сестри нагадали їй про обовʼязки, відклала бокал й взяла олівці для малювання з Денисом.
Менш ніж за пів години мій син знудився і заснув. Я вклав його в гостьовій кімнаті, яку нам з Денисом виділили на цю ніч. Накрив ковдрою й, поки наглядав за ним, запевнюючись, що хлопчик міцно спить, усвідомив що й сам вже не проти відпочити. Ми грали в настільні ігри, пили, ділились історіями про те, як зустрілись вперше з Марком, а він своєю чергою розповідав про власні враження від зустрічі з нами. Тож, коли мій малий заснув, я також був радий прилягти на сусідньому ліжку.
Я вже засинав, коли відчув дивний рух.
Мабуть, був більш втомлений ніж думав, бо алкоголь вдарив в голову сильніше очікуваного. Подумав, то Денис таки прокинувся і прибіг до мене — він іноді полюбляв так робити. Хоча я і був проти, часто не міг відмовити синові в тому, щоб він спав в одному ліжку зі мною, сьогодні не мав жодних сил і бажання займатись виховним процесом. Тим паче ми у гостях. Впевнений, йому некомфортно. Нелюбов до сну в незнайомих місцях, схоже, в нас була спільною.
Тож я притиснув сина до себе і…
Неочікувано усвідомив, що то був точно не Денис. Чиєсь довге волосся лоскотало мою щетину. А тоді я відчув запах алкоголю, змішаного з солодкими, майже солодощавими парфумами.
Лера.
Дідько.
Щойно ця думка промайнула в моїй голові, вологі пухкі губи віднайшли мої. Дівчина всілась на мене й обійняла тонкими маленькими ручками шию. На мить я завагався. Мої руки скоріше автоматично лягли на її талію.
Як приємно відчувається жіноче тіло. Я вже майже забув це відчуття. Проте… Сумніви боролися з жаданням, й алкоголь був на боці останнього.
— Леро… — знайшовши сили відірватись від її губ лиш на міліметр, тихо прошепотів. — Я не…
— Ей, — вона поклала палець на мої губи, змушуючи замовкнути. А тоді в іншій продемонструвала затиснутий квадратний пакетик. Здається, дехто мав ретельно продуманий план на цю ніч. — Нічого такого. Я розумію, ти маєш багато зобовʼязань і не готовий до ще одних. Але ми маємо цю ніч і можемо розважитися.
До біса відповідальність. Лера й сама все прекрасно розуміє і пропонує сама, отже, я не ображу її, якщо не запропоную стосунків, переспавши. Руки сильніше стиснули її талію, а губи віднайшли тонку дівочу шию.
— Пішли в іншу кімнату. Не хочу розбудити малого, — прошепотів на вухо, відірвавшись від її шкіри.
Можливо, зробивши це, я перестану думати про свою репетиторку і її свіжо-солодкі парфуми.
#1714 в Любовні романи
#837 в Сучасний любовний роман
#158 в Молодіжна проза
тато одинак, поступове зародження почуттів, від неприязні до кохання
Відредаговано: 20.11.2024