Розділ 14

Даня

Наступного четверга молочних коктейлей не було — моя репетиторка була завалена роботою й навіть не вийшла пообідати. Я точно знав, бо ми з Христею і Вадимом півдня провели на кухні. За тиждень вихід серіалу, тому нашу студію відібрали під той проєкт, аби закінчити в строк. Нас же поки що ніхто не підганяв — контракти з Артґеймом були комфортніші за інші. IT-компанія, лояльніші умови й все таке. Тож, ми спокійно могли дозволити собі день відпочинку. Тим паче я мав купу слів з англійської на вивчення — Юліана від мене не відставала. Але, я щиро вдячний їй за те, що вона грала зі мною в асоціації, змушуючи запамʼятовувати послідовність слів в реченні, форми дієслів і так далі. Внаслідок цього вчити все це було в рази легше. 

— Хочеш вразити Юліану? — запитала Христя, розтягуючись на дивані як кішка. 

— Чим?

— Ну от, сидиш з цим папірцем ніби вона сюди прийде в будь-який момент.

— Та я просто вчу слова, — відмахнувся. Це правда. Застане мене за цим Юліана чи ні — не має значення. Вона все одно дізнається, вчив я чи ні, коли перевірятиме. 

— А мені здається, ти хочеш вразити нашу перекладачку, — промурликала Христя, використовуючи свій поставлений голос. Вона в озвучці вже років 5, й гарно вміє гратися голосом і не соромиться використовувати свої навички будь-де. 

— Ти що, ревнуєш? — не витримав Вадим, відриваючись від екрана свого телефона. — Ліпше також підготуйся. Чув, Арґейм планує перевірити англійську всієї команди наступного місяця і запустити кілька груп з навчання. Щоб при озвучці ми звучали якісно. 

— О боже, хто це придумав, — застогнала Христя.

— Наскільки знаю, Юліана подала цю ідею і її швидко оцінили. Бо ну от насправді, ти давно говорила англійською?

— Місяць тому в Іспанії.

Я розсміявся, а Вадим серйозно заявив:

— Відпустка у тиждень не рахується за готовність озвучувати англійською для англійців чи американців, сама знаєш.

— Юліана те, Юліана се… Ви всі ніби помішалися на ній. Костя співає дифірамби, яка вона офігенна, ти, — вона вказала тонким наманікюреним пальцем на Вадима, — захоплюєшся її ідеями, а ти, — тепер звинувачення дійшло і до мене, — прямо жадаєш її уваги! Це просто… жах.

Христя ривком сіла на дивані й, схрестивши руки на грудях, заявила:

— Хочу повечеряти в “Греку”. Хто зі мною?

— Я, — миттю відгукнувся Вадим, в той час, як я відмовив:

— Мені треба готуватись до англійської.

Вона скипіла. Жваво підвелась і, цокаючи підборами, покинула кухню.

— Що це з нею? — здивувався я.

— Боляче падати з Олімпу, мабуть, — Вадим знизав плечима. — Вона звикла, що ти її катаєш всюди де вона хоче, а тут в тебе зʼявляється Денис, потім ще Юліана…

Я нахмурився. Це звучало дивно. Ніби я і Юліана…

— Тобто, заняття з Юліаною, — поспіхом виправився Вадим. 

— Не розумію. Денис — мій син, Юліана —  репетиторка, а Христя — подруга. Яким чином вони можуть ставати на заваді одне одному?

Вадим подивився на мене так, ніби єдиним нелогічним створінням у цій студії був саме я.

— Вона ревнує, дурнику. Через Дениса і Юліану ти приділяєш їй менше уваги. 

— А до чого тоді ти й Костя?

— Щоб звинувачення було не таке явне, але ти замислився про власну поведінку, — драматично схопившись за серце, мовив Вадим. 

Я закотив очі, не бажаючи про це думати. Звісно, здогадувався про те, що, можливо, подобаюсь Христі, але не настільки, щоб ревнувати. Ми ніколи не рухались далі невинного флірту. Надто багато спільної роботи, і якби щось пішло не так, було б дуже незручно. Вона також це знала.

То нащо влаштовувати такі сцени?