Розділ 12

Даня

Мене попустило, щойно ми вийшли на вулицю. Теплий літній вітер вдарив в обличчя, вивітрюючи квітковий запах Юліаниних парфумів. Дідько, що на мене найшло? Поглянувши вслід дівчині, я розвернувся й покрокував до машини, тепер роздумуючи про те, куди втиснути домашку з англійської. Варто зробити її сьогодні, поки я ще памʼятаю, про що мова. 

Та сьогодні середа, а значить — футбольний вечір. Минулу середу я вже пропустив через відсутність няні, але зараз мав ліпшу ідею. 

Щойно ввійшовши до квартири, почув радісні крики мого сина. Денис вже біг обіймати мене за ноги. Не думав, що це може викликати стільки радісних емоцій. Нахилившись, взяв сина на руки, й той швидко обійняв мене за шию своїми маленькими ручками. Потім у вітальні зʼявилась молода дівчина з каштановим каре. 

— Привіт, Леро, — махнув їй вільною рукою, одразу отримуючи у відповідь трохи стомлену усмішку. В понеділок вони з Денисом побули вдвох всього півтори години — познайомились і все таке. Вчора Лера просиділа з ним весь мій робочий день, а сьогодні ще довше — бо англійська тепер була в моєму розкладі. Отже, воно не дивно, що мій син, мабуть, покою не дає Лері.

Взагалі диво, що вона погодилась наглядати за Денисом. Дівчина навчалась на другому курсі університету, і за дуже сприятливими обставинами щойно закрила сесію і шукала підробіток, коли почула від мого друга Марка про пошуки няні, і от… Вона моя рятівниця. Юліана зʼїла б мене живцем, якби я й досі пропускав заняття через пошуки няні, а я б точно ще займався цим, якби не Лера. 

Розрахувавшись із дівчиною, запропонував відвезти її додому. Мати справу з друзями — гарна ідея. Марк зустрічається з Дашею, сестрою Лери, здається, вже роки три, тож я знаю, де вони обидві живуть. Не так далеко від спортивного поля, куди їдемо ми з Денисом на Вечір зразкового батька. 

Однак Лера опустила погляд і, почервонівши, сказала що має інші плани.

Що ж, здається, окрім Вечора зразкового батька, сьогодні ще й Вечір, коли дівчата мені відмовляють. Судячи з того, як Лера зашарілась, вона, можливо, також має хлопця, тож я помилився із власними припущеннями щодо її флірту зі мною. Мабуть, то таки був не флірт. Може вона просто така дружня. 

Хай там як, а через десять хвилин після прощання ми з Денисом вже були на полі. Я граю тут другий рік. Почав, коли Марк затягнув мене сюди й от, тепер у нас своя дворова команда, що середами ганяє у футбол. Побачивши мʼяч, Денис був готовий вибухнути від щастя. Я все продумав. Усадив сина собі на шию, притримував його за ноги, а він своєю чергою міцно тримався за моє волосся. Ми — команда. Син радісно верещав щоразу, коли мʼяч був у нас і я відбивав його. Іноді навіть стукав мене по голові в пориві щастя. 

Віка з ним точно так не розважалась. Я і сам через пів години біготні з дитиною на шиї вимотався, однак гру ми дограли. Денис був щасливий попри те, що наша команда в результаті програла. 

І я також був щасливий. 

А після нашого матчу ми залишились втрьох — я, Денис і Марк. 

— Батьківство тобі личить, чувак, — посміхнувся мій друг, легко штовхаючи мʼяч в сторону Дениса. Копіюючи нас, син підбіг до мʼяча і щосили пнув його ногою мені.

— Впевнений, що ще рано робити висновки, — заявив я у відповідь, штовхаючи мʼяч назад синові. Дивитись, як він з криками біжить відбивати його, було весело. 

— Головне не кажи цього при Даші. Ще почне розкручувати свою дитячу кампанію, — розсміявся Марк. 

— Друже, ліпше так, аніж твоя колишня дівчина ставить тебе перед фактом. 

Марк був єдиним, хто знав ситуацію від початку і до кінця. Ми з ним дружимо від початку першого курсу, тож він мав можливість спостерігати розвиток цих подій з першого ряду. 

— Не знаю, чуваче, — він провів рукою по волоссю, й лише тоді я усвідомив, що насправді Марк набагато більше стресує, ніж мені здалось від початку.

— Що таке? — запитав, знов даючи пас Денисові. Він й не зважав на нашу розмову, доки ми йому вчасно повертали мʼяч. 

— Не впевнений, що готовий до цього. До весілля. Дітей. Спільної квартири. А вона не перестає натякати, що хотіла б вже жити зі мною, а не зі своєю молодшою сестрою. Але готова зʼїхатися лише після весілля. 

— Можу тобі порадити лише пильнувати за собою доти, доки ти не готовий. Щоб не виникло ситуації, коли тебе вже не питатимуть.

Можливо, це не та порада, якої Марк від мене очікував. Але вона до біса чесна, і він це також знає.