Розділ 6

Юліана

— Вибач, мушу бігти, — сказав чоловік, дивлячись в екран телефона.

Моє лице витягнулось від здивування. Він щойно ігнорував дзвінки, а тепер — втікає? Та щось із цим хлопцем не так? Хіба підготовка до ролі не була найважливішим кроком в його карʼєрі?! 

І що найгірше — в моїй. Тобто… Це моя нова робота. І результати навчання цієї зірки англійській будуть так само показовими, як і робота над перекладом проєкту. Я багато ресурсу витратила на переїзд до Львова і втрачати роботу у мої плани не входило.

— Але ми ще не обговорили розклад, — нагадала, контролюючи, щоб мій голос звучав спокійно.

Однак чоловік вже зібрав папери докупи й підвівся. 

— Мені підходить будь-який час після роботи по буднях і будь-який час на вихідних. Обери коли тобі зручно, — пробурмотів Даня, навіть не поглянувши на мене. Діставши з гаманця двісті гривень, чоловік залишив їх на столі, а тоді, буркнувши щось типу “зустрінемось в офісі”, залишив мене. 

Просто. Залишив.

Дивлячись йому в спину, зітхнула, та тут мою увагу привернула офіціантка. А саме її сповнений співчуття погляд. От же! Ця дівчина, схоже, думає, що мене кинули прямо посеред побачення!

— Це не… — промимрила я, та потім заткнулась. Виправдовуватись жалюгідно — достатньо й того, що я знаю: не було побачення. У мене є хлопець, і це не він.

А отже, мене кинули як викладачку, не як дівчину.

Дідько, хіба ця думка не мала принести мені полегшення?

Поклавши тести Дані до сумочки, я пішла з кавʼярні. 

Повірити не можу — заради цієї короткої зустрічі змарнувала стільки часу. Раніше попрощалась із Місою, а Руслан приїде лише за годину! Буде дивно телефонувати йому й просити приїхати зараз, бо ж ще позавчора саме я просила його приїхати пізніше! 

Ну, нічого. Плани на день вже достатньо зіпсовані. Я запланувала розібратись із паном Мені-Потрібна-Англійська-щоб-Бути-Зіркою сьогодні, і я зроблю це сьогодні. 

Діставши телефон, відкрила свій календар. 

— Що ж, голубчику, вільний після роботи по буднях і в будь-який час на вихідних? — пробурмотіла собі під ніс.

Зазвичай я не відношу себе до сучок, та змушена визнати, що відчувала нечувану насолоду, відправляючи Дані на робочий імейл кілька запрошень: щопонеділка, щосереди й щопʼятниці о сьомій, і щосуботи — на десяту ранку. 

Впевнена, коли він побачить це — буде що вуж на сковорідці. Та мені байдуже.  

Відповідь надійшла швидше, ніж я думала. Всього лише за сорок хвилин на мій телефон надійшло повідомлення з невідомого номера, та за змістом не складно було здогадатися, від кого воно. Отже, куди б Даня так не поспішав, це зайняло небагато часу. 

“Заняття чотири рази на тиждень? Чи мені обрати зручний із цих варіантів?”

Я швидко набрала відповідь: “Чотири на тиждень, якщо ти хочеш встигнути підготуватись за рік”.

Наступна відповідь надійшла за кілька хвилин:

“Зрозумів”.

Здається, він дуже розлючений.

“Суботу можемо перенести на пізніше?”

“Здається, ти казав що вільний весь день”.

“Ок”.

Ок?! Здається, я так стиснула зуби, що вони заскреготіли.