Глава 3

Максим

Денис ржав як не в собі. А це він у якійсь мірі винен. Прекрасно знав, що Вероніка прийде до мене, навіть ключі їй дав. А зараз сміється безсовісний.

-Ну все-все, здаюсь! Вибач мене! Якби я знав, що так вийде, надоумив би молодшу сістер.

По очах друга бачу що йому не стидно, навпаки, це для нього єдина забава. Мені ж було не до сміху, ледве зміг батьків вмовити перенести зустріч з дівчиною на суботу. Проблема одна, дівчини в мене немає, а та що зіграла вчора, дзуськи допоможе ще раз. 

-Ти мені краще скажи, як вмовити Вероніку допомогти,- серйозно глянув на друга, який на мить зробив задумане лице, після чого видав:

-Легше її близнючку у Всесвіті знайти…- допоміг, цур йому,- Ці дві вчора мені дали й писане, й читане… і мольбертом. Останнє, до речі, ідея твоєї пасії,- пожалівся Ден, ображено піджавши губи, дитя, чесне слово.

-По-перше, вона не моя пасія, а по-друге, якщо не домовлюсь з нею, то читане-писане буде мені, й повір, мої, тортури крутіші придумають ніж мольберт.

Довго думати не стали, вирішили поїхати в універ до дівчат і вже там примусити її грати по моїх правилах. Але перед тим зустріч-консультація щодо дипломних робіт. Невже ще місяць і я отримаю диплом? Студентські роки пролетіли надто швидко, ніби вчора я думку гадав куди буду вступати…

Останні рекомендації викладачки вислухати нормально не дали Мілена і Емілія– двійнята й одногрупниці в одному флаконі. Вони швидко насіли нам з Деном на вуха й почали ділитися всіма плітками про які взнали самі. Дівчата були красиві, розумні, сексуальні… й надто приставучі. У мене з ними нічого не було, у Дена тим більше. Друг ненавидить рудих. Згідний, така собі відмазка.

Швидко розпрощавшись, ми вийшли з аудиторії і попрямували на парковку, де стояв автомобіль Дениса. Моя ж радість була на ремонті, через що останні три дня їжджу на автобусі.

Пройти нам нормально не дали Ліза і Соня- студентки третього курсу психологічного факультету. 

-Привіт, ви куди так? Не хочете сходити в кафе?- почала блондиниста Софія.

-Ви сьогодні будете на точці?- поцікавилась пишногруда шатенка- Ліза.

Точка– це клуб в якому ми тусуємось з компанією.

-В кафе не можемо, а про вечір ще подумаємо,- не сильно звертаючи увагу на дівчат, відповів я, відчиняючи дверки авто.

-Можливо, підвезете? Нам в один бік…

-Не можемо, мацьопі, нам треба заїхати за дівчиною Макса,- от гад, не втримався таки.

На підкол друга не звернув уваги, нехай думає і говорить, що хоче.

-Дівчина?- в один голос здивувалися психологині.

-Ага, дівчата, нам час,- тепер вже не стримався я, каюсь.

Ми спокійно виїхали з паркингу на ходу створюючи план.

-Вона вчиться разом з твоєю сестрою?

-Так, в Академії Мистецтв, на дизайнера інтер'єру,- друг уважно слідкував за дорогою,- Макс, це гибле діло, Ніка в житті не згодиться. Знаю її чуть не з пеленок. Вероніку всі хлопці в початковій школі боялись.

Ого, так вона в нас Гітлер у спідниці… Від цього легше не стало.

-У мене вибору немає, краще скажи чим її можна підкупити?- запитав розглядаючи пейзажі за вікном.

-Чим можна підкупити дизайнера? Та різною фігнею по їх профілю. Анька моя, вже другий місяць хоче якусь супер-пупер швейну машину.

-Ну це вже щось…

Вероніка

-Не звертай увагу на цих курок, таланту нуль, а пафосу повні брендові сумки,- заспокоювала Аня,- у творчої особистості, творчий вигляд.

Все через те, що мій сарафан у салатово-оранжеву полоску не зацінили кралі крашені. Обідно? Не дуже, я вже звикла, а ось Анні за мене дуже.

-На правду не ображаються, вчишся на дизайнера, а виглядаєш як клоун у цирку,- темноволоса Алла, далі почала гнути свою лінію,- з нашого оточення на таку як ти не один хлопець не гляне.

-Аню, не позор брата, перестань водитися з цим ходячим дурдомом,- не відставала руса Христина,- як таке можна носити?

А ось зараз обідно! Ну ви отримаєте!

-Ну ти ж якось носиш декольте, при відсутності грудей,- надавила на болючий мозоль, через що Христина впала в ступор.

Теж знайшлися мені модниці світові. Я майже завжди терплю. Ну як майже… Вони самі винні, нема чого лізти до мене. Я ж без тормозів.

-Не звертай на неї увагу! Як була лохопудалом, так ним і залишиться!- підтримала подругу Алла.

Аня міцно мене вхопила за руку, але не змогла втримати за партою. Я таки встала й порівнявшись з дівчатами ростом констатувала факт:

-Нове плаття я завжди можу купити, а от ви нові мозги, на жаль, ні…

Після чого сіла на стільчик і зробила вигляд що дуже зацікавлена інформацією у довіднику.

На парі всі сиділи й уважно слухали викладача окрім двох безголових краль, які так і не заспокоїлись, активно щось обговорюючи.

Мій настрій якось впав і замість вести конспект, я складала план помсти, але всі ідеї були не такі. Аня робила вигляд що не дивиться занепокоєно на мене, та в неї це виходить геть погано.