Глава 2

Вероніка

Йопсіль-мопсіль, оце я швидко по кар’єрній драбині прошлась від дівки яка залізла в чужу квартиру до дівчини Його кобелистої величності.

Розгубленим поглядом пройшлась по бабці і по Максу. Це що за шоу?

Але довго мені на роздуми часу не дали. Лісовський інтимно притулився до мого вуха, мовлячи:

-Не хочеш щоб на тебе заяву накатав- підіграй,- і погляд такий іронічно довольний.

Ах так! Ти сам оголосив війну, ще пожалієш... Швидко обнявши хлопця, поставила одну руку на плече як важіль контролю, а другу на груди.

-Люба,- від цього мене аж перетрусило, але виду не показала,- це моя бабуся, Алла Сергіївна.

-Я дуже рада познайомитись, Максик багато про вас розповідав,- получи фашист гранатою, думав розгублюсь? Зась тобі!

-Що ж такого розповідав про мене мій внук?- по очах жінки бачу, що не повірила, шукає підставу.

Дон Жуан на мінімалках єхидно на мене глянув. Чекає коли осоромлюсь... Чорта з два, дорогенький.

-Він вас дуже любить, адже ви дуже лагідна, але боїться вас як вогню, бо строгості вам не позичати. Та що тут казати, саме таким повинен бути істинний педагог,- глянула на Аллу Сергіївну з великою повагою. Жінка, яку боїться сам Лісовський воістину велика,- що тут таїти, інколи навіть грозила йому, що до вас подзвоню бо терпіння моє не разинове,- і лице таке понуре.

У цю ж мить Алла Сергіївна глянула на внука строго і невдоволено, після чого посміхнулась мені й кинулась з обіймами. Сухощаві руки літньої жінки зіжали мене з великою силою.

-Яка ж я рада, що Максим взявся за голову й почав зустрічатись з такою хорошою дівчиною,- погладивши внука по тімені звернулась вже до нього,- оце ти внучок мені сюрприз зробив. Сідайте, зараз вечерю приготую, краще познайомимося.

Лице ловеласа виглядало огорошеним. Такого фіналу він точно не очікував.

-Я свою частину домовленості виконала?- тихенько на вушко запитала, ось так, тепер моя черга зловтішатись. Від радості, що втерла носа, для діла навіть в щічку поцілувала, хоча це через ходячі желваки, зробити було важко.

Сівши обоє за стіл, почали уважно слухати історію бабці про те, як вона сюди добиралась. Під час розповіді Алла Сергіївна умудрялась швидко чистити картоплю, яку сама привезла й підігрівати домашні котлетки.

-Ось це я розумію картопля, сама садила, сама обробляла, сама викопала, це вам не ваша магазинна хімія. Взагалі про здоров’я не дбаєте, всяку гидоту їсте.

Я зі всім сказаним активно погоджувалася, а Максим журив бабцю за те, що це вона якраз за здоров’я і не дбає.

-Скільки можна на городі жити? Краще відпочивала б більше.

Яким би гадом і бабієм Лісовський не був, що б я про нього не чула, але видно як він бабусю любить і переживає за неї.

-Ай,- відмахнулась жінка й швидко змінила тему,- ви краще розкажіть як ви познайомились?

Питання на засипку яке привело нас у ступор. Хлопець очима мигав щоб я щось придумала.

А я що? Включила свою безтолковку й почала активно згадувати все що знаю про хлопця. Денис про свого друга нічого не розповідав, тільки знаю що одногрупники, вчаться на юридичному, 4 курс. А ось дві кралі-пліткарки, що сидять перед нами з Анею, багато чого цікавого розповідали.

-Нас познайомив спільний друг Денис два місяці тому на фестивалі,- пояснила я, приховуючи деякі факти.

Які? Головний факт полягає в тому, що я на фестивалі вина не була, а про те, що хлопці там були знаю точно від тих же краль.

Максим шоковано глянув на мене. Напевно думає звідки я знаю Дениса, хі-хі, це буде моїм секретом.

-То ви недавно тільки почали зустрічатись,- в голові жінки заробив механізм,- щось зарано один до одного приходите,- так, між іншим видала бабуся.

-Ви не подумайте нічого такого, я просто прийшла приготувати йому вечерю,- сьогодні вівторок, вони після навчання мають проходити практику у фірмі Денисового тата,- Макс втомлений після практики.

Мені здається, хлопця я сьогодні розгромила в суху. Знай, ми творчі особистості так просто не здаємось.

Довго ми не сиділи. Я спихнула все на навчання і швидко дала драпака, поки ловелас не очухався й не взявся проводити. Знаю я таких джентельменів- візьмуться проводити, а потім приб’ють тихенько під під’їздом і в клумбу закопають.

Не дивлячись що на вулиці квітень і вдень є досить таки тепло, під вечір значно похолодало, через що рефлекторно потрусило. Витягла з кишені телефон і набрала подругу. Через декілька гудків на другому кінці почувся переполошений голос подруги:

-Ну нарешті, чому так довго...

-Анька, тобі кінець! Це я тобі обіцяю!

Максим

-Хороша дівчина, культурна, скромна, розумна ще й красива. А дивитесь ви разом як! Ніби створені один для одного!

Дівчина пішла годину назад, але бабця й далі продовжувала нахвалювати “невістку”. І що в ній такого? Дівка як дівка. Простувата якась...

Після того як вона заговорила про Дениса, я таки зміг її згадати. Найкраща подруга молодшої сестри Дена. Бачив їх разом декілька разів здалека. Тому й не дивно що про мене багато знає. Навіть забагато. Невже дружбан стільки тріпає про наші походеньки?