Ейна

Молода кельтська дівчина за допомогою старої відьомської магії, знання про яку передається у її сім'ї поколіннями, змогла потрапити у прадавні часи, коли жив її предок. Вселившись у тіло своєї прародительки, дівчина опинилась у часи кочування її народу.

На узвишші гори були збудовані невеличкі будиночки, які мали вигляд сучасних палаток, біля розпаленого багаття бігали діти з молодими юнаками та дівчатами та весело співали пісні власного виконання. Трішки далі від усіх будинків стояла найбільша споруда серед усіх, також побудована із дерев та гілок але виглядала надійніше. Звідти найяскравіше сяяло світло та доносилось теплом, напевно саме по цій причині біля цієї споруди так багато людей.

Стоявши посеред галявини, дівчина вирішила покрокувати уперед де тільки почало збиратись плем'я. Усі радо про щось говорили, танцювали під музику, що лунала наче від усіля. Стародавні інструмент звучали так наче поряд десь стоїть нова стереосистема, яка допомагає їм так голосно грати. До дівчини підійшла жінка, простягнула дерев'яний келих з елем, мило посміхнувшись вона запитала:

- Як тебе звуть, дитино?

- Я, Ейна,. – відповіла їй блакитноока русява дівчина та посміхнулась.

Її погляд упав на жінку, що стала перед нею. Невисокого росту, рудоволоса жінка з зеленими як луг очима, тримала на руках дитину, що тягнула одну із заплетених косичок, які виглядали спереду

- Ти маєш ім'я з добрим значенням. Знаєш про це?

- Я приношу радість іншим. – сміливо відповіла блакитноока.

- Найголовніше аби ти принесла радість собі у життя, я бачу, що ти зможеш, тільки не бійся., - рудоволоса жінка наче читала майбутнє Ейни, тіло дівчини відчуло якусь над природню силу і з вуст стрімко вирвались слова:

- А хто ви? Як вас звуть?

- Мене звуть Дану, я дружина нашого вождя, і сьогодні у нього для нас гарна новина.

Ейна застигла на місці адже до неї дійшло, що перед дівчиною стоїть не просто людина, а сама богиня Дану, прародителька Дану. Саме її нащадком, і є дівчина.

- Так, ти і без мого пояснення знаєш хто я, Ейно. Ходімо присядемо ближче та послухаємо його.

Жінка взяла за руку дівчину та провела впродовж кожного присутнього, погляди кожного з оточуючих вимальовували на тілі дівчини невидимі силуети але лише один погляд був надто відчутний. Молодий юнак з білокурим кудрявим волоссям споглядав на Ейну та водив своїми блакитними очима по неї, наче вичитував її, як книгу. Піднявши погляд вверх русява дівчина побачила птахів над хлопцем, і після розуміння хто він, вона ледь не спіткнулась але його спритність урятувала її від падіння. Спіймавши дівчину за лікоть, хлопець вступив своє місце та всадив туди Ейну.

- Хочу оголосити вам новину. Ми вирішили, що цю зиму ми переживемо тут адже це чудове місце та ми не встигнемо знайти краще до початку холодів. – статний чоловік вийшов на середину кола та почав оголошувати дані для подальших дій. Люди радісно вскрикнули та підтримали свого вождя.

- Також до нас прибула радість, яку ми зватимемо Ейна. Бажаю кожному з нас і справді отримати від неї ту радість про яку йдеться в її імені, а тобі Ейно – бажаю отримати від нас ще більше ніж ти відасиш., - продовжив чоловік, допив свій кухоль та пішов.

Цей вечір був сповнений неймовірними емоціями, танцями, знайомствами та щастям. Відчувши стомленість та біль у ногах, дівчина вирішила спуститись до підніжжя гори та посидіти біля невеликої річки. Вмостившись найзручніше, Ейна опустила ноги у воду та лягла на траву. Заплющивши свої очі в уяву прибігли різні думки про культуру, традиції та життя цих людей. У її майбутньому немає нічого з цього, і це вганяє дівчину у смуток, їй хотілось би залишитись тут та прожити з ними життя. Глибоко занурившись у свої думки, дівчина, заснула.

У її сон прийшов блакитноокий кучерявий блондин з птахами над головою – це Бог . Він виглядав не так, як його малювали, юнак досить гарний та мав міцну статуру. Все таки він і справді такою вродою може підкорити будь-кого.

Раптово крізь сон дівчина відчула гарячий подих над її головою, відкривши очі на її обличчям звисала голова якогось створіння. Зупинивши власне дихання, Ейна, тихо просунулась та піднялась на коліна. Перед нею стояло неймовірних розмірів створіння, що мало синій окрас та яскраво-золотисті очі, глянувши за йому за спину, вона побачила крила, і її тіло здригнулось від страху.

Перед нею стоїть – Дракон.

Усе життя їй говорили, що ці створіння були вигадкою пращурів для їх дітей аби ті були слухняними та бажали ставати могутніми для здолання цих створінь. Але зараз перед нею стоїть саме дракон, не такий як у різних стародавніх описах, він був дивного синього окрасу але мав ті золоті очі, які часто ще називали вогняними.

- Ти такий неймовірний та такий гарний., - вирвалось у дівчини з вуст та Ейна і не могла приховати свого захоплення на обличчі.

Піднявшись з колін дівчина протягнула руку вперед до створіння та торкнулась його шкіри. Відчувши тепло від нього на її обличчя засяяла щира посмішка, яка була схожа на промінь надії. Дракон фиркнув та лизнув її руку.

- Ой, тепер мені треба буде вимити руки, після такого зближення.

Дракон фуркнув та дмухнув на дівчину невеликою кількістю вогню, що ніяк би їй не нашкодила але злякавшись, Ейна швидко відсторонилась та пішла задком, через що заплуталась у ногах та почала падати у річку, прямо на кам'яні брили. Перед очима дівчини запалало полум'я, і відвернувши погляд Ейна почала прощатись із життям.

Раптом її руку міцно схопили та стиснули у міцній долоні, різким поривом, дівчина опинилась у чиїхось обіймах. Здригнувшись усім тілом від страху, вона відчула, як рука ковзнула по голові та просто гладила її, немов немовля.

- Ти надто сильно злякалась, пробач. Я не хотів цього., - чоловічий голос заглушив біль дівчини та вона видихнула зрозумівши, що уже їй нічого не загрожує.

Простоявши хвилину в обіймах незнайомця, Ейна, відштовхнула його від себе та оглянула галявину.