Розділ 7.2 Вишенька на торті

Розділ 7.2 Вишенька на торті

– Мої щасливі трусєля, – спокійніше відповів Ед та поглянув на Соломію, яка зблідла, а в очах читалась палітра емоцій. – Ми пили каву і вона розлила її на мене. В мене були штани, щоб змінити, але не було білизни, – брехав Едуард і бачив, як Етьєн заспокоюється.

– Тут є і білизна. Можеш перевдягнутися, – мовила Соня.

– Що ви носитесь з Едом, як з писаною торбою? – злився Етьєн. Він оберігав своїх дівчат. За Сонечку та Соломію він був готовий намилити шию будь-кому і Едуард не був виключенням.

– Це компенсація за костюм єдинорога, – відповів Ед.

– Не зрозумів, поясни – спантеличено, але дещо спокійніше поглянув на товариша Етьєн, бо знав, що Соломія ще та коза.

– Твоя сестричка вирішила, що на фотосесії я матиму чудовий вигляд у костюмі єдинорога і підсунула малий костюм, який таки розійшовся на мені, – розповідав Ед, а його друзі не могли стримати сміху.

– Агов! Мені ще ту тваринку реанімувати треба, – відповіла Соломія.

– От відчувається, що ви з Етьєном рідні. То він мене запхав у балетні лосини меншого розміру, тепер он ти підсунула костюм того рогатого, – розмірковував Едуард.

– Все! Я вже знаю, яке бажання хочу, – неочікувано вигукнула Соломія. – Не будеш ти кукурікати, не переживай. Хочу, щоб ти знову пішов на урок балету!

– Е-е-е, ні, з мене одного разу вистачило, – жалібно мовив Едуард.

– Ти програв бажання, а ти знаєш, що ці бажання необхідно виконувати. Це ще не найгірший варіант.

– А що ще може буде гірше? – запитав Ет.

– Тепер лосини обиратимеш ти за своїм розміром, нічого не буде тиснути, покажеш, який ти танцівник, бо тоді тобі щось постійно заважало. Я ж могла забажати і щось інше, більше кровожерливе, – поки Етьєн відволікся на Соню, Соломія додала: – Наприклад, щоб ти пройшовся пляжем у жіночій білизні.

– Збоченка, – тихо їй відповів Ед. – Бачу, що таки тобі моя дупця не дає спокою.

– Угу. Ти ж на неї постійно пригоди шукаєш.

– Що ви там шепочетесь? – підозріло запитав Етьєн.

– Це я розповідаю, де знайти білизну, щоб приміряти костюм. Він ще в ньому має продефілювати.

– Я за тобою наглядаю, мала. Дивись мені! – страшив сестру Етьєн.

– Ой, знову починається, – закотила очі Соломія.

– Йди до четвертої гримерки, Костянтин тобі підкаже, де взяти білизну. Одягай вишневий костюм, що там висить та виходь на подіум, – дала настанови Соня.

Через деякий час Ед з’явився на подіумі. Костянтин попередньо дав інструкції, як він має пройти та де зробити акценти.

Поки він йшов по подіуму, як мінімум три пари очей дивились на нього.

– Солохо, дивись щелепу не загуби, – знущався Етьєн.

– От ти не заздри зараз. Ти так не вмієш, –  вкусила і його Соломія. – Не йде, а лине.

– Кожному своє, – відповів Етьєн.

– Еде, ти маєш приголомшливий вигляд. Тут, навіть, нічого не потрібно підганяти по фігурі. Костюм сів на тебе ідеально. Єдине, я б додала ще сонячні окуляри для завершення образу. Тобі пасує цей колір, – оцінила професійним поглядом Софія.

– Відчуваю себе вишенькою на торті, – мовив Ед.

– Угу. Так і хочеться з’їсти, – ляпнула Соломія та прикрила рота долонею і додала тихіше: – Я це вголос сказала?