Розділ 6.1 Не Бог!

Розділ 6.1 Не Бог!

– Ну, не зовсім оголених. Ми ж фотографували і жінок, і чоловіків та й під час показів чоловіки ж мають переодягатись, не в паранджі ж вони ходити мають. Та чому я маю перед тобою звітувати?! Не маленька вже! – вибухнула Соломія. – Он і Соня на Еда дивиться. Чому претензії тільки до мене?

– Я ж пропонував і тобі взяти участь у показі. Був би Богом, а так тепер тільки споглядатимеш з боку, смертний, – мовив Ед, одягаючись.

Соня зробила певні помітки на костюмі, а Соломія й Етьєн пішли на кухню, щоб допомогти Катерині Петрівні накрити на стіл. Мають же вони відсвяткувати вдалий контракт.

– Еде, у тебе чудове тіло, кажу тобі це, як митець, – мовила Соня, поки Етьєна не було поряд. – Як щодо ще двох образів? Виручиш? Є дивовижний костюм кольору стиглої вишні. Ти точно будеш у ньому неперевершений. Широкі плечі, вузькі стегна, рельєфні груди, ідеальні пропорції... – мовила Соня.

– Дякую! Звісно допоможу. А що буде демонструвати Олів’є? – поцікавився Ед та сприйняв слова Соні за комплімент.

– У нього буде образ гондольєра та він буде Богом.

Такий варіант зовсім не сподобався Еду. Образ гондольєра точно підходив тому Дюпа. Ідеально! А от до Бога він недотягував точно. Не Бог!

– А якщо я таки вмовлю Етьєна на Бога? – з надією запитав Едуард.

– Спробуй. Було б чудово. Ви вдвох матимете гарний вигляд. Олів’є худорлявіший. У тебе є п’ять днів, щоб вмовити Ета.

– Добре, – відповів Едуард. – А ти сама не пропонувала Етьєну? Не думаю, що він би не погодився?

– Ми домовились, що робота залишається за межами нашого дому. Я не хочу на нього тиснути. То має бути його рішення.

– Угу, – відповів Едуард. – Я допоможу йому прийняти правильне рішення. Буде він Богом, як миленький, – тихіше додав Ед, щоб Соня не чула.

– Йдемо до столу. Вже все готово, – мовила Соломія, знову зависнувши на ідеальному тілі Еда. Красень, що не кажи!

Едуард їв, мов з голодного краю.

– Як же смачно! Катерино Петрівно, це божественно! – нахвалював страви Ед.

– То не я готувала, а Сонечка, – відповіла жінка.

– Етьєне, як тобі пощастило! Дружина – красуня, а готує, як майстер-шеф. Сонечко, дуже смачно. Можна мені ще добавки? – попросив Едуард.

– Звичайно, – мовила Соня і додала ще кілька шматочків.

– Ти не захоплюйся, бо ще у костюм не влізеш, – жартував Етьєн.

– Ой, у все я влізу. Це ти таку смакоту щодня їси, а я ресторанною їжею перебиваюся. Які б смачні страви не були б у ресторані, але вони ніколи не зрівняються з домашньою їжею, бо ці страви, приготовлені з любов’ю, – відповів Едуард на підколи Етьєна.

Після смачного обіду Ед вирішив розпочати втілення свого плану. Не хотів він бути в парі з тим клятим Олі!

– Етьєне, а ти, як я бачу, невдячний, – ошелешив своїм висновком Ед, коли вони лишились наодинці. Поки Етьєн думав, що відповісти, чи обуритись, Ед продовжив. – Коли ми потрапили в халепу – Соня була твоїм надійним тилом, допомагала, працювала, як навіжена, щоб зібрати кошти. Згадай, саме завдяки її уважності було викрито махінації Германа. А як тепер допомога потрібна їй – ти одразу в кущі. Так виходить? – напирав Едуард.

– Ти перебільшуєш.

– Угу. Це я ще применшую. Це ти накинувся на Соломію, що вона на мене дивилася, а знаєш, що Соня сказала, що в мене чудове тіло? Отак! От буде замість тебе Богом отой салатик Олі, надивиться на нього Соня...

– Не розумію, до чого ти ведеш? – обірвав його на півслові Етьєн.

– Я про те, що ти не підтримуєш Соню, а знайдуться ті, хто підтримає і допоможе. А ти будеш очами збоку кліпати, як якийсь Бог уведе в тебе з-під носа талановиту дружину. Стане вона в тебе відомою та незалежною, для чого їй чоловік, який не підтримує її? – вів свою дипломатію Едуард і бачив, як Етьєн починає закипати.

– Соня мене кохає! – гаркнув Ет.

– То ніхто й не сумнівається. Я до того, що і раніше довкола неї вилися усілякі дизайнери, журналісти, а тепер ще й моделі, й продюсери усілякі будуть. Кожен захоче бути поряд з успішною жінкою. Але ж тобі немає діла до справ дружини. Ти не хочеш їй допомогти, а ось Олі допоможе.

– Добре, буду я тим Богом, – погодився Етьєн.

– Отак би й одразу! А то не буду, не буду... – копіював його Едуард та радів своїй перемозі. Не Бог Олі. Не Бог!