Розділ 6. Усе недарма!

Розділ 6. Усе недарма!

Етьєн та Ед провели заплановану зустріч з партнерами та отримали ще одне замовлення. Едуард запропонував відсвяткувати вдалу угоду та, розуміючи ситуацію, вирішив це зробити у Етьєна вдома. Там була Соломія і йому кортіло знову її побачити. Він же мав домовитись про фотосесію, бо переживав, що волосся може відрости, а вдруге епіляцію йому не хотілось робити.

– Домовились. Збираємося в нас. Дівчата днями й ночами у кабінеті, добре, що Катерина Петрівна допомагає з Гордійчиком. Заїдемо тільки до аптеки та за солодощами, бо обіцяв Соломії торт її улюблений, коли приїде, але не було часу купити. То одне, то інше, – бідкався Етьєн.

– А який в неї улюблений торт? – поцікавився Ед.

– Пташине молоко.

– То ти до аптеки заїдь, а я торт куплю, – запропонував Едуард.

– Добре. Я тобі скину адресу, де можна той торт купити, – мовив Етьєн. – Чекаємо на тебе. Приходь.

– Буду. Тільки заїду додому на кілька хвилин, – відповів Едуард. Йому необхідно було заїхати додому, щоб взяти договір на фотозйомку, який він вчора роздрукував та підписав. Не читав жодного слова у документі. Знав, що Соломія порядна та зробить усе правильно та чесно. А якщо буде там якась підстава, то вона буде, навіть, якщо він прочитає той договір. Хотілося йому запхати того салата за пояс!

Ед заїхав до своєї квартири, прийняв душ та переодягнувся. Він взяв договір та поїхав купувати торт за адресою, яку надіслав Етьєн. Взяв одразу два. Хай дівчата смакують.

Ед також зайшов до квіткового магазину, де побачив вже знайому жіночку-джмеля.

– Добрий день! Сьогодні мені потрібно чотири букети: соняхи, дзвіночки, ромашки та перлові троянди з півоніями, – впевнено мовив Едуард.

– Вітаю! Бачу, що ви сьогодні вже впевнені у своєму виборі. Чи сподобалися тій дівчині, якій ви минулого разу купували букет, діцентри? – зацікавлено запитала консультант.

– Сподобались! Дякую!

– То цього разу для неї соняхи?

– Саме так, – усміхнувся Ед.

Жінка-квітка зібрала усі чотири букети. Мінімум упаковки – максимум душі й краси.

Едуард розрахувався та знову подарував ромашки продавчині.

У чудовому гуморі, з трьома букетами, двома тортами та договором Ед постукав у двері квартири Етьєна. Вже знав, що дзвонити не можна, бо у цей час Гордій спить.

Двері відчинила Соломія, а він застиг, ошелешений, бо вона була одягнена у коротенькі шортики й топ.

– Привіт! – виявила із трансу Еда Соломія.

– Це тобі, – відмер Едуард та протягнув соняхи й торти.

– Ого! Дякую! Це ти хочеш, щоб я у сукню не влізла на показі? – усміхнулась Соломія, приймаючи квіти й пакет з тортами. – О! Мій улюблений! – зраділа дівчина, побачивши назву торта. – Ти чого у дверях стоїш? Проходь. Тільки тихо, Гордійчик спить.

– Я ще договір приніс, – мовив Ед, заходячи до квартири.

– Який?

– Ну, на фотосесію. Ти ж казала, щоб прочитав та підписав. Все. Я готовий.

– А-а-а, добре, – згадала Соломія. – Післязавтра на десяту зустрінемося. Три-чотири години триватиме зйомка. Візьми з собою одяг, про який ми говорили. А потім поїдемо до приміщення, де буде проходити показ. Буду тебе вчити ходити, Адаме! – таки вкусила Соломія.

– Претендуєш на роль Єви? – наче кіт, промуркотів Ед.

– Ні-ні. З мене вистачить Венери та «Соняхів» Ван Гога.

– Катерино Петрівно, добрий день! Це вам, – мовив Едуард та віддав жінці букет троянд.

– Добрий день! Дякую, Еде. Там я твої улюблені пиріжки щойно з духовки витягла. Йди посмакуй з Етьєном. Він любить, щоб були ще теплі, як і ти, – ласкаво мовила жінка.

– Не відмовлюся.

– Тут ще торти, – показала Соломія.

– Поки у холодильник постав, бо переб’єте апетит.

Ед вирішив йти не на кухню, хоч звідти долинав божественний аромат, а у кабінет, де працювала Соломія. Йому кортіло дізнатись, яку ж модель буде він демонструвати.

– Привіт! Ти якраз вчасно! Мовила Соня, – побачивши Еда.

– Привіт! Це тобі, – мовив Ед, простягаючи букет Соні. – Я до твоїх послуг. Що робити.

– Дякую, – відповіла Софія, приймаючи квіти. – Ви з Етьєном у одному розмірі. Тут є два костюми. Приміряй їх. Я подивлюсь, що й де потрібно змінити, щоб я могла вже починати розписувати його. У четвер приїдь, будь ласка, до студії, Соломія надішле тобі адресу, необхідно буде зробити примірку ще одного образу.

Ед одразу прийняв слова Соні, як заклик до дій і почав роздягатись. Соня щось малювала, стоячи до нього спиною. Коли Ед стояв серед кабінету у одних червоних трусєлях, то до кімнати увійшли Соломія та Етьєн.

Соломія дещо підвисла на гарному рельєфному тілі Еда.

– Агов! Не зрозумів, ти чого роздягнувся? – запитав Етьєн. – Не на пляжі ж.

– Для примірки, – нерозуміюче, відповів Ед.