Розділ 5.3 Створення Адама
Етьєн відкрив двері, а Ед вручив йому крафтовий пакет із круасанами та увійшов до квартири.
– Ого! Навіть так?! – кивнув Етьєн на два букети, які товариш тримав у руках.
– Беру з тебе приклад. Треба дарувати натхнення, щоб Музи не залишали та постійно генерували нові креативні ідеї, – почав філософствувати Едуард.
– Дівчата у кабінеті. А я на кухню. Кави зроблю й чай, – відповів Ет.
– Привіт, красуні! Це вам, – мовив Едуард, увійшовши до кімнати, де побачив Соню і Соломію, які обидві щось роздивлялись на столі.
– Дякую. Які гарні. Вперше такі бачу! – захоплено лепетала Соломія, розглядаючи ніжні квіти у формі серця.
– Еде! Дякую. Це ж геніально! Точно! Як же я раніше не додумалася! – захоплено вигукнула Соня, прийнявши букет дзвіночків
Ед та Соломія дивилися на неї дещо спантеличено. Софія підбігла до Едуарда та поцілувала його у щоку.
– Ти – геній! – вигукнула ще раз та сіла за стіл щось малювати, відклавши букет.
– Я щось пропустив? – запитав Етьєн, який почув вигуки Соні з кухні та приніс каву, чай та круасани.
– Соня вважає мене генієм, – гордо відповів Ед. – Хоч хтось визнав беззаперечну правду.
Софія натхненно малювала, а Соломія взяла вази та поставила букети квітів на столі. Вона поглянула на квіти у вигляді сердечок та замилувалася ними.
– Це дивовижно! – гукнула подругу Соня. – Є велика кількість художників, які зображали квіти на своїх картинах. Згадай тільки Ван Гога і його «Соняхи», Корда Моне «Латаття», Сальвадора Далі «Медитативну троянду». Про картини Катерини Білокур та Петриківський розпис взагалі мовчу. Це ж може бути окрема колекція суконь з квітковою тематикою. Я вже бачу тебе у сукні з твоїми улюбленими жовтогарячими соняхами. Ось, поглянь, – мовила Соня та показала усім свій ескіз. На ньому була зображена Соломія у сукні з соняхами, наче з картини Ван Гога.
Ед собі взяв на замітку, що улюблені квіти Соломії – соняхи. І як він сам не здогадався? Усе ж було на поверхні!
– Я не знаю, чи встигну усе зробити до показу, – дещо зажурилась Софія. – Еде, ти подав круту ідею. Дякую.
– То все ти та твоя фантазія. Я готовий допомогти. Соломія казала, що вам потрібні чоловіки-моделі. Думаю, що й Етьєн допоможе. Він, звичайно, не такий красень, як я, але можна на нього одягнуть щось таке, щоб його було менше видно, – жартував Ед.
– Агов! – гукнув його Етьєн. – Це на тебе треба одягнути намордник, щоб не гарчав.
– Нам, дійсно, треба чоловіки моделі, – Соня поглянула на Еда прискіпливіше. – Хм... А ти б чудово підійшов для показу моделі з картини «Створення Адама».
– Еммм... Мікеланджело? Але ж там Адам дещо... голий, – мовив Ед, ледь не вдавившись кавою, яку приніс Етьєн, і подумав, що епіляцію зони бікіні він не переживе.
– Так, це сюжет картини Мікеланджело, але на тобі буде одяг, – пояснила Соня, а Ед ах видихнув.
– То Богом Етьєна візьмемо? – запитала Соломія, усміхаючись.
– Ой, можна я у залі буду вас підтримувати? – з надією у голосі запитав Ет. – Це Едуард у нас мріє про подіум, а я волохатий і до ролі Бога мені далеко.
– Тю, який з нього Бог? Він на персонажа Едварда Мунка «Крик» підійде. Там одягнув на обличчя маску і вже образ готовий. Є ж людина-килим – килимиен, а він буде людина-крик – крикмен, чи Етмен, – знущався Едуард.
– Еде, ти ж генератор ідей! – вигукнула Соня і взялася щось знову малювати.
– От немає що й додати, – жартував далі Ед. – Етьєне, твоя дружина сьогодні сказала, що я геній та генератор ідей. Тебе хотіла Богом зробити, а ти... Ех! – вдавано зажурився Едуард.
– Ти, взагалі, приїхав, щоб папери на завтра підготувати зі мною, – нагадав товаришу Етьєн.
– То ми й підготуємо. Маю ж я допомогти дівчатам? Ти ж самоусунувся. А я готовий нести в світ красу заради мистецтва.
– Добре, мистецтвомен, допивай каву та йдемо працювати. Дівчатам ти вже дав імпульс, – мовив Етьєн.
Ед неохоче, але пішов за товаришем. Хай там як, він вже отримав гарний результат від зустрічі: дізнався, що улюблені квіти Соломії – соняхи та отримав місце у показі. Картина Мікеланджело «Створення Адама» – одна з найвідоміших у світі. Цікаво, а яку модель буде демонструвати Олі? От би йому «Крик» дістався!
Тепер справа лишилась за малим – навчитись ходити по подіуму. Але дупа Еда вже відчувала, що не все так просто...