Розділ 5.2 Сердечка від серця

Розділ 5.2 Сердечка від серця

Ед заїхав за круасанами та одразу ж відправився до будинку Етьєна. Він вирішив, що варто придбати й букети квітів для Соні та Соломії. Він зупинився біля будинку та зайшов у квітковий магазин, який був на першому поверсі. Ед пригадав, що Етьєн розповідав, що Сонечка любить дзвіночки, а ось які квіти любить Соломія? Троянди? Банально. Лілії? Надто різкий запах, а там маленький Гордій. Недоречно.

Ед увійшов до магазину та зовсім розгубився. Довкола було стільки квітів, що було важко обрати щось. До нього одразу ж підійшла кругленька жіночка невеликого зросту, яка чомусь нагадала Едуарду джмеля. Не бджолу. Куди там! Пані так дзижчала та швидко пересувалася довкола квітів, що Ед точно подумав, що вона не ходить, а літає.

– Можливо, вам щось підказати, чи порадити? – запитала жіночка, яка побачила, що клієнт зовсім дезорієнтований.

– Напевно, так. Мені потрібно два букети. Один – дзвіночки. Он ті, фіолетові. А другий букет... Я поки не знаю, – зовсім розгубився Ед. – Але точно не троянди і не лілії, – додав впевнено.

– Дзвіночки! Чудовий вибір. У нас є клієнт, тут недалеко живе, який їх майже щодня для дружини купує, – із захватом мовила жінка.

– Знаю я того клієнта. То для його дружини квіти.

– Для Сонечки? – перепитала продавчиня.

– Угу, – відповів Ед.

– Добре, я знаю, як скласти букет. А другі квіти також для неї? Чи для Катерини Петрівни? – запитала знову кругленька жінка-джміль.

– Ні, то для іншої дівчини.

– Знаєте, які квіти вона любить?

– Не впевнений, – відповів Ед.

– Опишіть її, а я спробую підібрати щось.

– Ну, вона приваблива, яскрава, запальна, добра, весела. Має довге руде волосся та великі очі травневого листя, – розповідав Ед.

– Хм... – на хвилину замислилась консультант. – Як щодо діцентри? Ось погляньте. Це квіти у формі серця. Дуже символічно – сердечка від серця. Оригінально. Впевнена, що дівчина оцінить.

– Впевнені? – запитав Ед, дивлячись на квіти й радіючи, що це, дійсно, гарна ідея.

– Однозначно, – безкомпромісно відповіла жінка.

– Добре, – мовив Ед. – Тоді ще один букет. Для прекрасної, милої, чарівної, розумної жінки. Який би вам сподобався?

– Рекомендувала б ромашки. Вони, наче сонечка, чи великі очі, які дивляться на тебе, – із знанням справи мовила консультант.

– Чудово. Тоді дзвіночки, оці сердечка та ромашки, – впевнено перерахував Едуард.

– Гарний вибір, – мовила жіночка та почала збирати букети. Вона додала мінімум пакування і зробила три вишукані букети.

– Дякую, – мовив Ед, розрахувавшись та взявши до рук букети. – А це – вам, – сказав він, простягаючи консультанту букет ромашок.

– Мені? – здивувалася жінка, приймаючи букет.

– Так. Саме вам. Ви підібрали гарні квіти.

– Дякую. Впевнена, що вам вдасться підкорити серце тієї, кому ви придбали сердечка. Маленькі сердечка від великого серця, – мовила жінка, ховаючи обличчя у ромашках.

– Сподіваюсь, що і вона оцінить. На все добре, – мовив Ед та вийшов з магазину. Тепер він зрозумів, чому Етьєн так часто дарує квіти Соні. Виявляється, що не тільки приємно отримувати подарунки, але й велика насолода їх дарувати та бачити емоції, які викликає подарунок.

– Що б ще подарувати Соломії? – розмірковував Ед. – Треба буде з Женею порадитись. Вона точно підкаже.