Розділ 4.3. От, гад!

Розділ 4.3. От, гад!

Ед прокинувся першим. Він не відчував свою руку, на якій мирно спала Соломія. Вона розмірено дихала та усміхалась уві сні. Едуард не поспішав рухатись, хотів насолодитися цією картиною, але телефон Соломії вирішив інакше. Почала звучати французька мелодія, яка одразу ж розбудила руданку. Дівчина дещо дезорієнтованою хитала головою, щоб зрозуміти де вона та що було вчора. Руданка пригадала, як вони разом дивилися жахастик та зрозуміла, що вона заснула.

– Котра година? – запитала Соломія замість привітання.

– Дев’ята сорок, – відповів Ед та побачив, що руданка виборсалась із пледа та побігла до свого телефона, який не вгавав.

– Ой, я все пропустила! От халепа, – у розпачі мовила Соломія та поглянула на екран свого гаджета.

Ед був готовий відірвати голову тому, хто порушив їх ідилію, а коли почув, що Соломія відповіла на дзвінок французькою, то нашорошив вуха ще більше. Він не розумів усі слова, але вловлював загальну суть розмови.

– Привіт, Олі, – мило мовила Соломія, а Ед зрозумів, що готовий не тільки відірвати голову, а ще й четвертувати того салата! – Вибач, була дещо зайнята. Так, сьогодні обов’язково позаймаємось. Пропоную о шістнадцятій. Так, добре, – щебетала Соломія. – О, ти робиш успіхи. Бувай!

Ед був чорніший за грозову хмару. Треба ж було тому Олів’є зіпсувати ранок, який так добре почався! Щоб не привертати увагу, Ед пішов робити каву.

– Мммм... Який аромат, аж прикрила очі Соломія. – Ти вирішив сьогодні показати свої здібності баристи?

– Це допоможе швидко прокинутись, – відповів дещо похмурий Ед.

– Дякую тобі за вчорашній вечір. Ми так і не додивилися фільм.

– Це тобі дякую. Давно хотів подивитись, але все не було компанії. Можемо сьогодні продовжити наш кіносеанс, – вхопився за ідею Ед.

– Вибач, сьогодні не вийде.

– Через того сал... Олів’є? – запитав Ед.

– Він тут ні до чого, – дещо лукавила руданка. – В мене інші плани. Я ж тобі казала, що маю Соні допомогти. Вже й так спізнилася. Зараз вип’ю кави і біжу.

Соломія зникла за дверима ванної кімнати, щоб уникнути подальшої розмови та привести своє норовливе волосся до ладу.

– Угу, – недовірливо кинув Ед та продовжив хазяйнувати на кухні.

– Ти казала, що зможеш домовитися про студію для зйомки, – знову почав своє Ед, коли Соломія вийшла з ванної та підійшла до столу. – Бачиш, завдяки твоєму лікуванню я одужав і вже хоч завтра можу фоткатись. До речі, що з одягу мені брати на фотосесію?

Соломія взяла філіжанку та вдихнула аромат щойно звареної кави.

– Візьми з собою кілька своїх костюмів та халат. Підберу ще деякі образи для тебе. Я вже переглянула кілька запитів на створення реклами і приблизно знаю, що нам треба.

– То, може, я сьогодні почитаю договір та ввечері одразу й підпишемо? Ми ж ще не додивилися фільм. Одразу й нагода буде, – запропонував Ед.

– Ні-ні. Вдруге я на це не куплюся, – усміхаючись, відповіла Соломія. – Дякую. В тебе вийшла смачна кава. Мені вже час. Маєш цілий холодильник їжі. Через годину випий ще раз таблетки, які я лишила на столі, але після їжі.

– Сьогодні ж неділя – вихідний. Куди ти поспішаєш? Ти ж вільна птаха.

– Це в тебе вихідний. До речі, Етьєн казав, що у вас у понеділок важлива зустріч. То зйомку можемо призначити на середу. Тобі підходить?

– Підходить, – аж занадто швидко відповів Едуард.

Як тільки Соломія випурхнула з квартири Еда, він швидко припав до гаджета та загуглив сторінку того клятого салата. Добре, що до неї був вільний доступ і той улюбленець жінок ледь не по хвилинах демонстрував своє життя.

– Так-так-так, – вголос розмірковував Ед. – Фотки з тренування... Фото салата на подіумі… Ось тут оголена туша у дзеркалі. Тю, то я кращий вигляд маю. А без волохатості я – взагалі Аполлон. Ого, а це що? – здивувався Ед та почав уважніше читати інформацію. Він скопіював текст у електронний перекладач, бо зміст посту йому ой, як не сподобався. Тут було важливе кожне слово. – Починаю вчити українську. Солі буде моїм особистим вчителем. Заздріть мені! – прочитав Ед та ледь не розтрощив телефон. – От, гад!