Розділ 4.2 Бути поряд

Розділ 4.2 Бути поряд

Ед був щасливий. Він дістав та під’єднав усе необхідне для гри, вони сіли на диван та занурилися у гру. У перервах Соломія наполягала на тому, щоб Ед міряв температуру та приймав ліки. Вона знала, як Ед ставився до медичних препаратів, що ненавидів усі таблетки, але, на диво, смиренно пив все, що давала Соломія.

Гра захопила настільки, що Соломія розігріла вечерю та вони знову їли у компанії один одного. Ед почувався вже набагато краще. Після смачної вечері вони пішли догравали, бо Соломії страх, як кортіло перемогти і Ед дав їй таку можливість. Соломія раділа перемозі, як мала дитина.

– Все, бійся! Я вже починаю придумувати бажання, – весело мовила дівчина.

– Ботокс колоти не буду! – категорично мовив Ед.

– Ну, не таке екзотичне, – розсміялася словам Еда руданка.

– Від тебе можна чекати чого завгодно. Пам’ятаю й досі твоє бажання, коли мусив у новорічну ніч кукурікати, коли годинник бив дванадцять, – згадав Ед одне з бажань Соломії.

– Ну, привернув до себе увагу і тебе побачили тоді усі, – з усмішкою Соломія також згадувала ту ситуацію.

– Ще б пак! На табуретці біля ялинки, махаючи руками, мов крильми, – сміявся й Ед, згадуючи. – У тебе багата фантазія. А ти знаєш, що вийшла нова частина фільму «Воно»? Ти вже бачила? – запитав Ед. Він знав, чим спокусити руданку.

– Ой, я за зйомками геть випустила це з голови. А коли? – все ж запитала зацікавлено.

– Десь два місяці тому.

– Ти вже дивився? – поцікавилася Соломія.

– Компанії не було. Етьєну ні до того, ти у Парижі. Ніхто зі мною не подивиться жахастик, ні з ким ми не порегочемо, – жалібно мовив Ед.

– А б із задоволенням, але як я до дому дістануся? Вже за годину й сутеніти почне.

– Велика проблема викликати таксі? – запропонував рішення Ед, хоча він мав зовсім інший план, який зараз намагався втілити.

– Ой, добре. Домовились. Шукай фільм, а я принесу нам щось пожувати. В тебе завжди прокидається шалений апетит, коли дивимося кіно.

Едуард дивився, як Соломія робить бутерброди, і дивувався тому, наскільки добре вона його знає. А чи так добре знає він її?

Ед дістав ноут, поставив його перед диваном, знайшов необхідний фільм, приніс ще один плед та подушки, зробивши дуже комфортне гніздечко.

– Усе готово! – мовив Ед, показуючи на диван та ноут.

– Угу, я також усе приготувала. Тобі не можна холодної коли, треба пити тепле. Я зробила лимон з медом. На ранок будеш огірочком, – турботливо мовила Соломія та поставила усе на стіл.

– Зачекай, я прикрию штори для атмосфери, – мовив Ед, втілюючи свій план в реальність. Вони раніше постійно закривали штори, ще й могли дивитися кіно, накрившись пледом з головою.

Вони зручно вмостилися на дивані перед екраном. Ед постійно коментував побачене та викликав у Соломії гучний сміх. Жахастик з репліками Еда перетворювався на комедію. У якийсь час Соломія затихла, схилилася на плече Едуарда, закрила очі та заснула. Ед боявся поворухнутися, щоб не сполохати чарівний момент. Він ближче обійняв Соломію, яка своєю рукою торкалася його оксамитових безволосих грудей.