Розділ 4.1 Пограй зі мною

Розділ 4.1 Пограй зі мною

Соломія знала, що Ед обожнює картоплю. Часу на деруни у неї не було. Вона швидко помила картоплю розрізала її навпіл, поклала на кожну слайси бекону, додала спецій та поставила в духовку запікати. Вона не раз готувала таку страву і знала, що Ед її обожнює. Швиденько заправила бульйон, поставила тушкуватися м’ясо з овочами та нарізала салат.

Едуард ледь тримався нерухомо, бо аромати зводили з розуму. Соломія чаклувала біля плити, пританцьовуючи, а він не міг відвести погляд.

– Підіймайся, оранжерейна квіточко, я ж бачу, що ти не спиш. Мий руки та ходи до столу, – мовила Соломія, усміхаючись.

Ед зрозумів, що вже немає сенсу прикидатися і якщо він зараз не встане, то його шлунок прилипне до спини.

Соломія сервірувала стіл та поставила приготовлені нею страви, коли Ед сів до столу.

– Мммм... як же божественно пахне. Ці аромати й мертвого піднімуть. Апчхи!

– Руки геть від картоплі. Спочатку бульйон! – грізно мовила Соломія.

– Як скажеш, моя особиста лікарко! З твоїх рук я готовий прийняти, навіть, отруту, – надто драматично мовив Едуард.

– Ой, ти надто не викаблучуйся, бо призначу тобі інше лікування, – жартувала Соломія.

– Дякую. Дуже смачно, – щиро мовив Ед. – Ти дивовижно готуєш, – наминав приготовлені Соломією страви Ед.

– Ти так апетитно їси, що й мені захотілося, – мовила Соломія, взяла й собі шматочок запеченої картоплі з беконом, а Ед тільки зараз помітив, що тарілка Соломії була пустою.

– Це ти вирішила перевірити на мені, а потім спробувати сама? – шуткував Ед. – Не поспішай. Можеш ще зачекати. Мені більше дістанеться.

– Не думала я тебе труїти. Дуже треба! Не переживай.

– До речі, ти договір привезла? Я його спочатку уважно прочитаю, бо допишеш там маленькими літерами, що я на віки буду твоїм особистим рабом, – жартував Едуард.

– Ой, не треба мені раб, навіть особистий. Не мрій. Ти одужай, а там вже домовимося про фотосесію. Я попрошу у свого знайомого студію на кілька годин для зйомки, а договір я хоч зараз можу надіслати тобі на пошту. Читай. Можеш напам’ять вивчити. Він стандартний для усіх.

– Та я вже майже одужав. Апчхи! – не втримався Ед.

– Ти повинен мати ідеальний вигляд, а не хворобливий.

– А якщо волосся знову відросте. Другий раз я на ті тортури не піду. Дякую. Вистачило.

– Не відросте так швидко, – закотила очі Соломія та провела рукою по його гладенькій руці, а Ед ледь не замуркотів від задоволення.

– А над чим ти зараз працюєш? – вирішив змінити тему Ед.

– У Соні незабаром відбудеться великий показ. Приїде багато людей. Нам необхідно підготувати усе. Сонечка дуже талановита. Вона вирішила створити не тільки колекцію весільних суконь, але й одяг за мотивами відомих картин. Це дивовижно. Під показ кожної сукні на екрані буде демонструватись певна картинка. Нам потрібно зробити так, щоб усе ідеально поєднувалося: фон, зовнішність моделі, освітлення. Ще не всіх моделей підібрали. Моделей-чоловіків дібрати найважче. Олі погодився допомогти, але не вистачає ще двох, – бідкалася Соломія.

– Я можу допомогти. І Етьєн. Він точно не відмовить і підтримає Соню.

– Та ви ж обидва ходите, як ведмеді, – розсміялася Соломія.

– То ти навчи нас і ми будемо плисти, чи летіти по тому подіуму, – намагався запевнити Соломію з усіх сил. Не хотів, щоб той салат крутився біля Соломії.

– Добре. Я подумаю.

– Там хоч не на підборах треба іти й не жіночий одяг демонструвати? – спохопився Ед, бо тільки цього ще йому не вистачало. Етьєн точно на таке не погодиться.

– Ні. Там чоловічі моделі одягу, – заспокоїла його руданка.

– Ну, ти знаєш, що я готовий. Дякую. Усе було неймовірно смачно. Де ти навчилась так готувати? – запитав Ед, бо пам’ятав, що Аполінарія (мама Соломії і певний період його мачуха) так готувати не вміла.

– Життя навчило. Вірніше, Сонечка. Моєму братові неймовірно пощастило з дружиною.

– Це правда, – мовив Ед, а у думках додав: – Комусь повезе і з тобою. Як це комусь? Мені!

Соломія побачила на обличчі Еда відображення роздумів і зрозуміла усе по-своєму.

– Погано себе почуваєш? Лягай знову. Я усе приберу. На плиті та у холодильнику є їжа, то на вечір тобі буде, чим підкріпитися, – виявила турботу Соломія.

– Я тобі допоможу прибрати усе зі столу, – категорично мовив Ед та почав збирати посуд.

Коли усе було прибрано, а Ед ситий та під контролем Соломії випив необхідні ліки, то дівчина почала збиратися. Що ще їй тут робити?

– Соломіє, не йди, будь ласка, – попросив Ед. – Побудь ще в мене. Ми так рідко бачимося.

– Отакої! Ти ще скажи, що ти скучив, – розсміялася Соломія, але то була гра, їй були приємні слова та компліменти Еда. Вона бачила, що він говорить щиро.

– Звичайно скучив! Етьєн же не стане зі мною грати на консолі. Пограй зі мною, ммм? – почав випрошувати Едуард.