Розділ 4. Оранжерейна квіточка

Розділ 4. Оранжерейна квіточка

Ед не побачив розуміння з боку Етьєна, то вирішив зателефонувати Жені.

– Вона знає, яке це пекло, – мовив Ед, набираючи її номер. – Привіт, Женю! Ти мала рацію, треба було одразу робити зі знеболювальним.

– Оу, привіт! А ти без знеболення спробував? – здивувалась Євгенія.

– Я ж не думав, що то так боляче! – жалівся Ед. – Слухай, як зняти припухлість та що зробити, щоб менше боліло?

– Ну, можеш роздягнутися та прийняти прохолодний душ, але не холодний, – рекомендувала Женя.

– Агов! Кому це ти кажеш, щоб роздягнувся та прийняв прохолодний душ? – почув Ед голос Алекса з телефону.

– То це Ед, – пояснила Женя чоловіку. – Зробив епіляцію та зараз страждає. – Вибач, Еде, більше не можу говорити. Якщо буде сильно боліти, то прийми таблетку знеболювального, але не захоплюйся, твій організм вже й так отримав добрячу дозу. Ти краще уяви, яким красенем ти будеш завтра. За ніч усе пройде. Бувай, – поспішила розірвати дзвінок Женя, бо їй ще треба було пояснити Алексу, чому такі інтимні моменти вона пояснює сторонньому чоловіку. Алекс також вмів бути ревнивим.

– Дякую! Бувай, – мовив Ед та почалапав до ванної кімнати.

Ед увімкнув у душі прохолодну воду і аж застогнав від задоволення.

– А Женя правду сказала, – констатував Едуард і зробив воду не прохолодною, а холодною.

Бадьорий та задоволений Ед вийшов з ванної кімнати та накинув на себе халат. Він вирішив, що Женя дала гарну пораду та увімкнув кондиціонер, щоб створити прохолодні потоки повітря й заснув під ним. Це ж треба, який емоційний день видався!

Ед прокинувся близько третьої ночі від змішаних відчуттів. Йому було жарко і холодно одночасно. Він спробував зрозуміти, що відбувається і побачив, що він лежить під кондиціонером, який віє на нього холодом і в нього вже починає підійматися температура.

– Отакої! Це ж треба було додуматися, заснути під кондиціонером! – сварився на себе Ед. Він вимкнув кондиціонер та підійшов до дзеркала. Почервоніння та набряклість зникли, але Едуард відчув, як почала підніматись температура. Він пішов на кухню, знайшов щось від температури, випив та пішов у ліжко, досипати.

Еда розбудив настирливий телефонний дзвінок. Він поглянув на годинник. Була вже десята година. Це наярював Етьєн.

– Нарешті! Я вже думав до тебе їхати. Де ти? Що сталася? Чому не відповідаєш? – посипалися запитання.

– Привіт. Я вдома, – прохрипів Ед, не пізнаючи свого голосу.

– А що з голосом? Чому шепочеш? – хвилювався Ет.

– Напевно, захворів. Вчора заснув під кондиціонером. Кхе-кхе, – почав кашляти Ед.

– Зрозуміло. Лежи вдома. Я тут сам розберуся з клієнтами. Зараз Соломії зателефоную, хай приїде до тебе. Зможеш двері їй відчинити? – почав хвилюватися за товариша Етьєн.

– Та нормально я себе почуваю. Не треба Соломії, – мовив Едуард, не бажаючи, щоб вона побачила його у такому стані.

– Сьогодні п’ятниця, я з клієнтами усі питання вирішу, але на понеділок ти мені потрібен у формі. Ти ж співвласник фірми. В тебе є ліки? В холодильнику їжа є? Хоча кого я питаю. Зараз Соломія усе привезе, – категорично мовив Етьєн.

– Апчхи! – єдине, що міг мовити Ед та почув гудки у телефоні.

Едуард відчував себе паскудно. Слабкість, голова непідйомна, шлунок пустий, ще й цей кашель і голова гаряча.

Після розмови з Едом, Етьєн одразу ж зателефонував Соломії та попросив її заїхати до аптеки, замовити їжу та навідати Еда. Він хоч не мала дитина, але зовсім не пристосований до життя.

Соломія не була надто щасливою, в неї були зовсім інші плани на день.

– Ти серйозно? Чого я маю з ним возитися? Я йому не нянька! – невдоволено буркнула Соломія.

– Ти ж сама його на епіляцію відправила, – спробував навести аргумент Ет. – Соломіє, я не можу з роботи вирватись, а Сонечці точно ні до нього, Жені немає. Виручай.

– А що він, дійсно, епіляцію зробив? – здивовано запитала Соломія.

– От і перевіриш, – відповів Етьєн.

– Ти користуєшся моєю добротою. Добре.

– Ти – найкраща сестричка! – усміхаючись мовив Етьєн.

Соломія зрозуміла, що доведеться змінити плани на сьогодні. Вона чомусь відчувала провину. Це ж, дійсно, вона відправила Еда на епіляцію. Невже зробив? Цікавість аж розпитала.

Дівчина швидко зібралася, заїхала у супермаркет, аптеки та опинилася біля дверей квартири Едуарда. Соломія натиснула на кнопку дзвінка. Вдруге. Втретє. Вп’яте. Ніхто не відкривав.

Соломія постукала та вже роздумувала про те, яка вона дурепа, що припхалася сюди. У її голові промайнула думка, що Еда лікує якась нова пасія, а вона стоїть біля дверей. Ото ж Етьєн відхопить! Соломія вже збиралася йти, як замок клацнув та двері відчинилися. На порозі стояв Ед. Такий заспаний, нещасний і хворий. По ньому було видно, що погано себе почуває.

– Привіт! Вибач, що довго не відчиняв, я заснув. Апчхи! Ой, – мовив хриплим голосом Ед.