Розділ 3.4 Оксамитова шкіра

Розділ 3.4 Оксамитова шкіра

– Та ще ніхто не помирав від епіляції! Жінки ж роблять і живі, – навела аргумент косметологиня.

– Це ж боляче!

– Краса вимагає жертв. Ви ж відмовилися від лазерної епіляції та знеболювального, – усміхнулась Варвара. – То продовжимо процедуру, чи припиняємо?

– Боже, це тільки одна смужка... – розмірковував Ед. – Воно ж горить вогнем!

– Почервоніння пройде, боліти не буде, якщо знеболити, але потім будете мати оксамитову шкіру, як у рекламі, – запевняла дівчина.

– То мені й для реклами й треба. Ех, вколи вже те знеболювальне. Тільки так коли, щоб я не відчував біль, – просив Ед.

– А може, таки, лазерна епіляція? Дорожче, але дієво, – запропонувала Варвара.

– Ні, – категорично відповів Ед. – Вистачить з мене й уколу.

– Добре. У вас немає алергічних реакцій на знеболювальні? – запитала Варвара.

– А я хіба знаю. Я ж вперше у цій вашій живодерні! Оце в дитинстві читав книги про індіанців, як вони скальп знімали. Хто ж міг здогадуватись, що мене потягне за свої ж гроші влаштувати собі такі тортури? – бубонів Ед сам до себе, поки косметологиня готувала усе необхідне.

– Але ж яким красенем будете! Жодна жінка не встоїть! – спробувала підсолодити ситуацію Варвара.

– От все заради жінок! Важко бути красивим, – констатував Едуард.

– Добре. Поставте підпис, що процедура проходитиме з використанням знеболювального. Але попереджаю, що після процедури вам категорично забороняється вживати алкоголь, – дала настанови косметолог.

– Боже, хто придумав оте все? – запитав Ед та кивнув на свої ноги.

– У нас і чоловіки такі процедури проходять. Не переживайте. Зі знеболювальним буде легше. Ми зону бікіні будемо також брати в роботу? – поцікавилася дівчина.

– Я погляну, як піде зі знеболювальним, бо ще відірвеш мені там все разом із дзвіночками, – у розпачі мовив Ед, не виключаючи і такої перспективи.

Після знеболювального справа пішла швидше та не так болісно. Були деякі неприємні відчуття, але Ед бачив, як його ноги стають ідеально гладенькими та був вже в передчутті фотосесії.

– Чим вище будемо підійматися до дзвіночків, тим больові відчуття можуть ставати сильнішими, але ви вже мали трохи звикнути і знеболювальне мало подіяти, – пояснювала Варвара, перевертаючи Еда на канапі, мов шашлик на мангалі. Ноги пашіли, але Едуард не відчував біль так, як це було вперше.

– Варю, ви така тендітна дівчина, але така страшна людина. У вас точно предки служили в інквізиції чи у лабораторіях СС. Одним рухом можете скальп зняти, – знову перейшов на «ви» Едуард.

– Угу. Ви жартуйте, жартуйте. Я зараз вище піднімуся до зони бікіні. Нам ще рослинність на грудях знищувати. Чи спробуєте без знеболювального? – знала, що відповісти на слова Едуарда косметологиня.

– Все. Мовчу.

Коли процедуру було завершено і треба було одягатися, то Ед поглянув на себе у дзеркало.

– Шашлик. Такий же червоний. Ще й припухло, а доторкнутися взагалі страшно, – сказав Ед, роздивляючись своє відображення.

– Припухлість зійде. Завтра вже буде зовсім інший ефект, – мовила косметологиня. – Але ще певний час може боліти у ніжних місцях. Але це вперше боляче, наступного разу буде вже легше.

– Наступного разу не буде! – гаркнув Ед, намагаючись одягнутися та відчуваючи одяг на своїй оксамитовій шкірі, як ніколи раніше.

Близько першої години зателефонував Етьєн.

– Привіт! З тобою усе добре? Ти казав, що прийдеш на роботу близько дванадцятої, а вже обід, – мовив Етьєн.

– Привіт. Я ледь не вмер! Етьєне, дам тобі пораду: не роби епіляцію. То страшне! – ледь скавулів Ед, лежачи вдома на дивані роздягнений.

– Таки наважився. Герой! То ти прийдеш? Чи вже не чекати тебе сьогодні? – так і не зрозумів відповідь Етьєн.

– Яке прийдеш?! Я через раз дихаю!

– Краса вимагає жертв.