Розділ 2.1. Неочікувані няні

Розділ 2.1. Неочікувані няні

Ед не придумав нічого кращого, як зателефонувати з самого ранку Соломії.

– Привіт! Як справи? – не знайшов нічого оригінальнішого запитати Ед.

– Привіт! Усе добре. Чому телефонуєш? – дійсно здивувалася Соломія.

– Невже ти забула, що ми маємо посидіти з Гордійчиком?

– Що вже сьогодні?

– Так. Точно забула.

– Чомусь думала, що завтра-післязавтра. Соня мала ще зателефонувати, – відповіла Соломія.

– Збирайся, я за тобою через годину заїду. Поснідаємо у кафе та поїдемо до мого похресника.

– Якось підозріло, що тобі аж так кортить побути нянькою, – з недовірою мовила Соломія.

– Не впевнений, що ти одна впораєшся, то доведеться підставити тобі своє плече, – гордо мовив Ед.

– Ну, ти ж не можеш, аби не похвалити себе. Усе, як завжди, – усміхаючись додала Соломія. – Добре, чекаю на тебе через годину, – додала Соломія та розірвала дзвінок.

– Юхууу! – радів Ед. – Усе, лисичко, нікуди ти від мене не дінешся!

Ед одягнувся, напарфумився, підморгнув собі у дзеркалі та поїхав до Соломії.

По дорозі придбав букет червоних троянд, бо вважав, що дівчата обожнюють саме такі.

Вчора він, таки, дізнався у Етьєна адресу Соломії, але не став чекати під під’їздом, а подзвонив у двері. Дуже йому кортіло побачити її квартиру.

Соломія відкрила двері, але не планувала пускати Еда далі свого порогу.

– Міг не підніматись, а зачекати біля під’їзду, – холодно мовила Соломія.

– Це тобі. Гарні квіти для гарної дівчини, – мовив Едуард та усміхнувся на усі зуби своєю карколомною усмішкою, яка підкорила не одну дівчину.

– Дякую, але міг не витрачатися. До того ж, я не люблю червоні троянди. Вони надто банальні, як і твій комплімент, – вколола його Соломія. – Можеш не знімати взуття, я вже готова. Тільки квіти у воду поставлю і все.

Не встиг Ед відповісти, як Соломія повернулася без квітів та з сумочкою.

Вони вийшли з під’їзду Соломії та на першому поверсі, де було кафе, купили круасанів та кави, щоб поласувати на місці. Соломія запропонувала пройтися пішки, бо тут було зовсім поруч і вони швидко дісталася квартири Етьєна.

– Привіт! – мовив Ет, запрошуючи гостей.

– Привіт! Можете збиратися та їхати у справах, – з порогу почав Едуард. – Ми з Соломію сьогодні будемо у ролі нянь. Підгузки я міняти вмію, де там його їжа стоїть, коли й як годувати? – завзято розпитував Ед.

– Ну, ми не сьогодні збиралися їхати, – почав було Етьєн.

– Я ж казала, – одразу ж видала Соломія.

– Не збиралися сьогодні, то зберіться. Для чого відкладати на завтра? Нарешті, зареєструйте бренд Соні, – напирав Ед.

– Привіт! Чую, що ти налаштований побути нянею сьогодні, – мовила Соня, яка вийшла до гостей.

– Добре, ми зараз швидко зберемося, – погодився Етьєн.

– Соломіє, йдемо, я покажу, де що знаходиться. Гордійчик у цей час спить та не повинен вередувати, – розповідала Соня.

– Можете не поспішати. Приділіть час один одному, – запропонував Едуард, коли лишився на самоті з Етом.

– Еде, тебе підмінили? Ти вчора питав про Олів’є, це... – почав було Етьєн, але коли Едуард побачив, що Соломія та Соня повертаються, він швидко змінив тему.

Соня та Етьєн зібралися та залишили свого синочка двом неочікуваним нянькам.