Розділ 2. Салат

Розділ 2. Салат

Едуард без проблем знайшов профіль Соломії. Приваблива руданка з фотоапаратом в руках усміхалася та дивилась прямісінько на нього. Не було в ній гонору, зрозумілості, позування. Така ж щира, відкрита, ніжна, але така красива. Ед хотів збільшити фото, як тут усе зникло і прилетіло сповіщення, що необхідно було ідентифікувати себе, або зареєструватися, щоб споглядати світлини далі. Заходити зі свого старого профілю у інстаграм він не бажав. Ед не так часто заглядав туди. Там було кілька фото з Етьєном, кілька фото на крутих тачках, на більярді, на рибалці, з дорогими напоями та з дівчатами. Не хотілося, щоб Соломія бачила його фото з іншими дівчатами. Зараз виникла ідея якщо не видалити минулий профіль у інстаграм, то точно підчистити. Не довго роздумуючи, Ед створив новий профіль з придуманим прізвищем та додав на аватарку тільки свою руку з дорогим годинником.

Чомусь захотілось дізнатись про Соломію більше, але зробити це інкогніто.

Ед зареєструвався та зрозумів, що має їхати вже додому, бо день видався насиченим, а він досі під будинком Соломії.

Едуард приїхав додому, встиг щось перекусити та прийняти душ. Перед сном він знову зайшов до профілю Соломії у інстаграм, але вже під своїм новим ніком.

Він вирішив випити води, бо чогось у горлі надто пересохло від тих фото руданки. Ед ледь не вдавився, бо на одній із фотографій Соломія стояла у обіймах якогось красеня, який дивився на неї так, що Едуарду хотілося йому вже дати у щелепу!

Під фотографією було багато коментарів різними мовами. Фоловери писали, що отой, на думку Еда, «чмошкик» і Соломія – чудова пара. Що саме така красуня і потрібна Олів’є.

– Те ж мені, красень. Нормальну людину на честь салату не назвуть! – гарчав Ед та знайшов коментар від того «салату». Ед скопіював коментар та швидко знайшов Гугл перекладач.

«Ти – надзвичайна дівчина! Моє серце реве, наче мотор моєї машини, коли я бачу тебе. Твої очі, сяють, мов зорі та вказують шлях до перемог! Солі, ти приносиш мені успіх!»

– Ото ж гад! Таку банальщину написав. Невже Соломія повелася? – мовив сам до себе Ед, але він розумів, що цей «салат» був у чудовій формі. Привабливий, підкачаний, відомий. Едуард зайшов у його профіль та зрозумів, що Олів’є зовсім не посередній хлопець, чи модель. Олів’є Дюпа – перспективний гонщик, багатій за яким бігають дівчата не тільки Франції, але й усього світу.

– Ні, Еде, це не Дюпа, а повна дупа! Он куди Етьєн дивиться? Чого дозволяє сестрі притискатися до такого ловеласа? – обуренню Еда не було меж.

Не довго думаючи, Ед набрав Етьєна. Байдуже, що на годиннику була майже дванадцята.

– Привіт, друже. Спиш? – почав було Ед. – А я не сплю. Ти знаєш, що твоя сестра притискається з якимось кобелиною, ще й фотографії у своєму профілі виставляє? Як ти міг таке допустити? Знаєш хто він, ну, цей Олів’є? Не салат він, а гонщик. За ним дівчата пачками бігають. Ти хочеш, щоб цей покидьок розбив Соломі серце? Агов! Ти мене взагалі слухаєш? – запитав Едуард.

– Привіт. Це ти мені телефонуєш, щоб сказати, що побачив фото, де Соломія позує з Олів’є?

– Так. І ти так спокійно на це реагуєш? А якщо він збоченець якийсь? Чи маніяк? – сипав запитаннями Ед.

– Вибач, не зовсім розумію, чому ти телефонуєш? – запитав сонним голосом Етьєн.

– Агов! Твоя сестра виставила фото з якимось бичарою, який на неї витріщається та обіймає її за талію, пише їй якісь коментарі, а ти спокійно у цей час спиш? – ледь не волав Ед.

– То ти через фото мені телефонуєш? – ніяк не міг зрозуміти Етьєн у чому справа.

– Це він на фото її так обіймає, а що в житті? Які в них з Солохою стосунки? Вони давно знайомі? – починав заводитися Едуард.

– Слухай, давай завтра повернемося до цієї розмови, – мовив Еьєн та вимкнувся.

– Теж мені, брат року! – гаркнув Едуард.

Ед всю ніч не стулив ока. Він шукав, читав, дізнавався, перекладав. На ранок він дійшов висновку, що той «салат» – непростий конкурент. Якщо бути відвертим – красивий, харизматичний і вони з Соломію гарна пара. Але це дуже не подобалося Еду. Коли там Соня і Етьєн мають їхати оформлювати документи та лишать на нього і Соломію Гордійчика? Треба зробити усе можливе і неможливе, щоб Соломія і думати забула про того «салата»!