Розділ 1.4 Випробування

Розділ 1.4 Випробування

Ед відкрив дверцята та допоміг Соломії вийти з автівки.

– Ого, в тебе температура? – запитала Соломія та доторкнулася до лоба Едуарда.

– Ти ж хотіла джентельмена. От тобі і прояв галантності, – мовив Ед.

– Зачекай. Я привезла Соні подарунки. Відкрий, будь ласка, багажник. Одразу хочу подарувати і передати пакунки і від Бернара, – попросила Соломія.

– От скрізь цей Бернар! Що за чоловік? Скрізь носа пхає, – з нотками ревнощів мовив Ед.

Його очі були прикуті до Соломіїної фігурки.

– Агов! Ти мені допоможеш? – клацала перед очима пальцями Соломія. – Про що замислився? – запитала дівчина у Еда, який дещо підвис та стояв зачарований, поки вона копирсалася у своїх речах.

– Угу, вибач. Що робити?

– Візьми ці пакунки.

– Що тут? Ого яке важке, – мовив чоловік

– Це для Гордійчика іграшка та сучасна міні-швейна машинка для Сонечки, – відповіла Соломія.

– Соня шитиме? – здивувався Ед.

– Вона спробує створити свої перші моделі для власного бренду. Бернар обіцяв рекламну підтримку її проєкту.

– І коли вона усе встигатиме?

– Ну, ти ж допоможеш? Ти ж кум. Це я просто тітка, – мовила Соломія усміхаючись та спостерігаючи, як у Еде збільшуються очі.

– Ой, тест на кумівство я вже проходив. Памперс в очі бачив, стояв біля нього.

– І змінював? – недовірливо запитала Соломія.

– Ну, аж так далеко не дійшло.

– Я так і думала! – вигукнула Соломія.

Соня щиро зустріла подругу та раділа подарункам. Гордійчик вже підріс та активно реагував на усе яскраве. Хлопчик одразу зацікавився яскравим волоссям Соломії. Поки Софія розбиралася зі швейною машинкою, Соломія вирішила побавитися з малим. Гордій розглядав золоте волосся своєї привабливої тітоньки, а Ед милувався цією картиною. Якоюсь мірою він заздрив малому, бо Соломія ніжно пестила Гордійчика та цілувала.

У Соломії неочікувано задзвонив телефон і вона передала малечу на руки переляканому Еду.

Едуард ще ніколи не мав справу з такими малими дітьми. Та він через раз дихав! У його руках було маленьке тендітне життя, яке тягнуло до нього рученята.

– Агов! Мені здається, що хтось надзюрив і почало неприємно пахнути, – мовив вголос Ед і підняв малого вище, щоб на нюх перевірити свою підозру. – Так і є. Чого смієшся, хрещенику? – серйозно запитав Ед Гордійчика, який голосно сміявся.

Ед розумів, що то телефонував Бернар Дрю і Соломія передала телефон Соні, щоб вона прийняла привітання.

– Слухай, мені здається, що тут щось не чисто, – мовив Ед, показуючи очима на малого.

– Ти про що? – нерозуміюче, запитала Соломія.

– Ти передала мені Гордійчика, але щось від нього неприємно пахне, – мовив Ед та простягнув малечу Соломії.

– Ех, а ще хрещеним хоче бути, – дещо розчаровано мовила Соломія. – Як справа дійшла до памперса, то в кущі?

– Та я все можу! – мовив Ед і одразу ж пожалкував. Він же тільки відео бачив, як воно там усе має бути. – Ти шукай підгузки, я зараз усе зроблю.

– А це щось новеньке, – зацікавлено мовила Соломія.

– Не віриш? – гонорово запитав Ед.

– Ну, побачимо, – мовила Соломія, поклала малечу на ліжко та пішла до Соні в пошуках підгузків.

Ед швидко загуглив відео та якраз встиг його переглянути, як у дверях знову з’явилася Соломія з підгузками.

– А де присипка та вологі серветки? – не так впевнено запитав блідий Ед.

– Ого. Зараз принесу, – з деяким здивуванням у голосі мовила Соломія.

Ед переглянув ще одне відео, посміхнувся до Гордійчика, зняв свій піджак, пішов та помив руки і взявся міняти памперс. Він не зав’язував та не затуляв носа, але у певний момент затамував подих. Соня та Соломія стояли поряд, переглядалися, але мовчали. Коли процедуру було закінчено, Соня винесла свій вердикт:

– Майже ідеально. У тебе, навіть, краще вийшло, ніж вперше у Етьєна, – похвалила вона блідого Еда та взяла Гордійчика на руки.

– Здивував, – мовила Соломія.

– Так. Я вмію дивувати, – знову починав розпускати хвоста Ед.

– Ой, я бачила, як в тебе руки дрижали, – все ж вколола Соломія, – але ти молодець! – додала й меду для вух.

Соня вклала синочка спати та додому повернувся Етьєн. Він подякував, що Ед зустрів Соломію, а друг повідав, що таки пройшов випробування і виграв у боротьбі з брудним підгузком.

– Соломіє, зможеш завтра з Гордійчиком побути дві-три години? Нам потрібно буде поїхати до нотаріуса, щоб оформити деякі документи, які стосуються бренду та фірми, – попросив Етьєн.

– Ну, якщо Ед погодитися мені допомогти. Я ще не такий ас у зміні підгузків, – мовила Соломія.

– Звичайно ж погодиться! – одразу ж відповів Едуард. Це була чудова нагода провести час з Соломою. Байдуже, що доведеться змінити ще раз підгузки. Не так вже це страшенно.