Розділ четвертий Важливі дрібниці

Розділ четвертий

Важливі дрібниці

Добірка ессе  і розповідей[юг1] 

Я і мої євреї

Ессе (публіцист в мені ще не помер)

          Багато тут (Facebook) почнуть волати - оось, про жидів понаписував, сам жид, але дозвольте панове, панове, або, як кажуть у мене на батьківщині у Львові, коли хочуть тонко образити протилежну сторону, "шановні", тобто шановні, вчіть матчастину і дізнаєтеся звідки слово-то таке "жид"? Читайте мою повість "Ігри Nemesis" там у виносках є. Ну хай йому грець, для ледачих: жиди - Галичина довгий час була в складі Королівства Польського (або Корони), з 1772 року - Монархії Габсбургів (Австрійської імперії, з 1867 - Австро-Угорської). Значною мірою через літературні норми польської (пол.Żyd) і німецької (нім. Jude) мов українці галичани традиційно називали представників єврейського етносу словом «жиди». Це слово використовували, в тому числі, і самі прихильники іудаїзму, хоча за переписом 1900 року, всього 5% євреїв назвали рідною мовою - українську. Слово, як нейтральне і нормативне, зафіксовано в працях українських письменників-класиків - Івана Франка та Василя Стефаника. Тільки потім, спочатку російсько-імперська психологія, комуністична а за нею і фашистська слово «жид» офарбила чорним кольором. Німці ще криваво-червоним, ніхто не любить коли ти розумніший, успішніше, красивіше (більшість світових зірок кіноіндустрії мають єврейське коріння, особливо жінки гарні)!

          Письменницька праця - це перелопачування гір інформації в пошуках відповідей. Отже, хто я і коротко, чому зараз став ізраїльтянином. Про це написано на моєму сайті http://kirnoswrites.tilda.ws/ До 1995 року я і був Кірнос, але в 1989 році злий і жадібний до грошей воєнком, тоді ще Ленінського району Львова , злобно пообіцяв службу в частинах ВВ або будбату в Нагірному Карабасі. Радянський союз успішно (зовсім не успішно) впав, Карабах і донині вирує а я з 1995 став Грицишиним. Так військомат і армія мене втратили назавжди. Даремно звичайно-ж, треба було йти служити і дружина вже 25 років не дорікала б мене «отлиніванієм» від армійської служби. Батько, окрема історія. Мене назвали в день прильоту в аеропорту - «Урі Бен Йосип», Юрій син Йосипа. Ми не бачилися з ним з 1976 року по 2010-й. Але ось знайшлися а прізвище я повернув прямо в аеропорту. В Ізраїлі у мене дві сестри, рідні по батькові. З Сашею дружимо сім'ями, кажуть ми схожі. Тато їхати в Ізраїль боїться, напевно не хоче порушити свою «зону комфорту». Боїться одну з кращих медицин в світі? Бабуся Маня, татова мати Марія насправді Мільд Ельївна в дівоцтві Базарська, ще глибше Некс. Заміж вийшла за Кірноса, комісара легендарного Ковпака. Померла бабуся і похована в Німеччині. Якщо копнути в родоводах всіх родичів, яких історій можна знайти?

          Мої євреї. Ось, що я буквально недавно зрозумів, виявив переводячи з української на російську (писати я почав українською і премію літературного конкурсу «Крилатий лев 2018 отримав у Львові за повість« Асистент Ангела » на Українській мові), але тут Іврит і трохи Російська в ходу , треба місцевим допомогти.

          Так ось, я придумав всіх їх, своїх персонажів. Перевірив в мережі збігів за прізвищами, таких немає. І коли персонажі «зажили» своїм життям на сторінках повістей і оповідань, до мене дійшло, ненароком, випадково чи ні не знаю, у персонажів виявилися предки так чи інакше з частинкою єврейської крові. Це якась мара? Або задум Великого Архітектора і Експериментатора?

          «Асистент Ангела». Мати вкраденої в пологовому будинку дитини Марина (не зовсім поширене українське ім'я) і загиблий батько Едік (Едуард -  типове єврейське ім'я на пострадянських просторах) і прізвище Бордовські. Я і не замислювався над цим, «прийшло» на розум і написав. А прізвище прийомних батьків вкраденої і проданої в США дівчинки - Злотовські. Дід прийомної (як випадково з'ясувалося) матері головної героїні Зени емігрував ще до першої світової, був кравцем у Львові, батько Зени після другої світової виїхав в США з американськими військовими сиротою, носив прізвище Злотовський!

          «Ігри Nemesis" Доля Міріам Гольдберг тісно переплетена з Голокостом. До Німеччини емігрувати у мене по початку був варіант, як у тітки Наталки, прекрасно живе в Ессені. Але колись, дуже давно, побачив я на руці її батька, дядька Філіпа (нині покійного) цифри. На питання - що це? Він просто відмахнувся, не став розповідати в якому концтаборі нагородили таким татуюванням. Фільми "Список Шиндлера", "Життя прекрасне", "Рай", "Собібор" і інші залишили незабутнє враження і слід в душі. Гьоте писав чудові вірші німецькою, але коли я уявив, що німецька мова навколо, моє генетичне коріння збунтувалися. Так, машини німецькі, можливо, кращі, пиво гарне, але жити треба там, де батьківщина. Або там, де тобі допоможуть, підлікують і не плюнуть в пику почувши твоє прізвище. Ось я і в Ізраїлі. Але чому прадід головного героя Олеся Крука (ворона) був Млинарського? І весь рід мірошники і не Орев, на Ідиш або Івриті, а Немезида зробила з кондитера спочатку вбивцю фашистів, потім комуністів. І як доля зіграла в злу гру з його онуком в наші дні? Чи злочин - вбивство вбивць?

          «Кідала (Deception). Ця повість автобіографічна. Ім'я та прізвище у прототипу головної героїні суто середньоукраїнські, але такий гострий розум, почуття гумору, голос і акторські дані змушують мене замислитися. Шкода, нічого Google не знайшов і запитати нема в кого.

          Розповідь "Нова лялька для Чейби" написана зі слів Бабусі, живого свідка подій. Скільки ще історій чекають свого часу?

Нова лялька для Чейди

Оповідання

• Бабусьо, чого ти така зажурена сидиш? І очі мокрі? Що сталось?
• Та ніц не сталось. От біду маю, що вчора було не помню, а що було 60 літ тому помню, ніби вчера.
• І що такого сталось 60 років тому? То який рік був?
• Давно, ще як ми тоді в польщі мешкали. А прийшли німці і все то сталось. Чейбу пригадала.  Бідненьку маленьку Чейду і її ляльку. Сусіди в нас були файні, жиди і я ходилам з Чейдою, Чейда така як я була, все так само зі мною їла, і ходили ми разом. Як то сі називає тепер? Дружили, так.
• І що?
• От то так і було, слухай внучку, повім ті.
• Стасьо, де-с так довго бувис? Вже Іринцю вложилам спатки, я виділа ти підводов туткай-во давно став. Де-с був?
• Йой Катерино, до сусідів Кешвів мусів вступити. Аарон ми вхопив перед фіртком і каже – зайдіт, зайдіт до нас, сусіде зайдіт, шось вам повім, - я й зашов. Німці всіх жидів в сусіднім селі позавчора половили. Йой Матко Боска, шо то сі діє?
• Ну то й шо що половили?
• Та то, же кого не забили в хаті того десь повезли, певно же мордувати. І оголосили же хто жида спряче, того заб’ют. Вчера забили пана Ромчикового і жінку його, дітисок нагнали а хату спалили. Бо дітей жидівських прятали.
• Ти чого до Аарона ходив? – голос в Катерини тремтів і очі видавали смертельний страх.
• А того, же Аарон плакав і просив, просив взяти Чейду малу і спрятати, гроші ми пхав в руку. Нашо ми ті гроші? Нашо?
• А решта діток?
• А решта вже завеликі і хлопці то, сама знаєш. Але-ж та їхня родина не ходила до синагоги і в суботу шось там хазяйнували на подвірї. Чейда то та мала що з Іринцею нашою ходит,  та ти знаш її.
• Боже, Боже, що то си діє Стасю, що?
• Ненза та прийшла німецька і чорна біда си діє. Я мушу сховати малу Чейду, що мислиш Катю?
• Мислю як не поможем тим людям Біг нам то не простит.
• Біг простит, він Великий і Милосердний, я си не прощу. Зара я приведу малу до нас.