Розділ перший Міріам - «Гра Nemesis» - misterium fabulas

Кохання трьох жінок

Пролог

          Ця книга про життя, тобто про любов. Життя і є любов. Банальність, але хто-ж поспорить? Про кохання трьох жінок, рознесених і часом і простором. Трьох різних жінок. Так, Ви ж собі подумали про когось, кого люблять три жінки одночасно. Може бути і таке, але це вже зовсім інша історія.  Вона ще не написана.  Але-ж назва Вас «зачіпила»?

          Розділ Міріам - «Гра Nemesis» про трагічне кохання Міріам Гольдберг в страшні часи Холокосту. Та про непросту і не легку долю її коханого Олеся Крука. Доля спочатку зробила його кондитером ще у Польському довоєнному Львові, а потім вбивцею вбивць.

          Немезида (Nemesis) добре побавилась з долями і Олеся і його сина Гната і онука Леся в наш час до того як покарити за гріх. Чий гріх?

          Розділ Зена -  «Асистент Ангела» про вкрадену в одному Львівському пологовому і продану в США дівчинку, яка виросла, стала красивою молодою леді, закінчила Стенфорд і доля покликала її стати Асистентом Ангела, лікарем акушером-гінекологом, допомагати новим людюм приходити у цей чудовий світ. Батьки Зени Злотоввської трагічно гинуть у автокатастрофі, випадково знаходяться документи, Зену удочерили. Вона в розпачі і наважується летіти в Україну шукати біологічних батьків і правду – чому від неї відмовились? Випадкова зустріч в літаку з Максимом Шарповським дарає їй кохання.       Пошуки загублених документів схожі на справжній квест.Вона знайде свою мати, братів. Ця пригода подарувала їй справжнє кохання, а здлодії понесли страшну кару.

          Третя жінка – розумна, красива. Але вона – кідала. Життя її привчило до «легких» грошей і до свободи. Вона хоче змінити свою долю, втекти від небезпечного заняття, бо фінал може бути один: арешт і тюрма. Вступивши до інституту Глорія зустрічає його. Любов як спалах блискавки. Але не так-то просто йти на супротив долі. Роки все змінили, тепер вони живуть біля теплого і красивого Середземного моря, він в Ізраїлі, вона в Італії.

          Декілька оповідань. Одне про маленьку жертву Холокосту. Ще одне про те, звідки до письменника приходять ідеї історій. І розповідь про ту, хто любив тебе просто за те, що ти є. Розповідь про улюблену собаку Ері. Розповідь про буллінг, страшний злочин і любов, яка здатна на порятунок.

Розділ перший

Міріам - «Гра Nemesis» - misterium fabulas

Ingressus*

Nemesis (Немезида) Немезида, або Немезі́да (грец. Νέμεσις) — одна з дочок Нікс (Гесіод), богиня людської долі, покровителька суспільного порядку, уособлення кари богів.

У переносному значенні Немезида — кара, відплата.

Чи за гріхи батьків відповідають діти? А внуки?  І що таке злочин? Чи злочин - вбивство вбивці? Цій історії вже більше 80 років, а відлуння подій чути і сьогодні.

• Бачив Настурцію? А Петунію? Ні? Ти взагалі нічого не бачив. Та бачив ти,

бачив! Он вони тут, поміж трави і грядок. Настурція то квітка така, не ім’я симпатичної

* Ingressus – вступ (лат.)

дівчини. Та це ще, як то кажуть, квіточки. Он ще Віола, Бальзамін, а он - Маруня.

Грушка Маруня. Величезна, стара грушка. Посаджена давно, ще до війни, як кажуть євреї, до «Катастрофи». Просто грушка, стара, височенна грушка. З такою шорсткою корою. І малесенькі здичавілі грушки родить. Квасні і тверді як камінь. Але багато. Воронам просто свято якесь ті грушки. Хмарою налітають, радісно каркають і дзьобають. А грушки по одній падають, як каміння гупають.

Давно її треба спиляти, але кому? Нема кому пиляти.

Лесь, мабуть, зовсім і не Лесь, не Олесь, не Олександр. А може Петро? А може Володя? Хоча, це не має значення. Яка зрештою різниця? Нехай буде Лесь  Треба було б поїхати в село до нього, тут недалеко біля Львова, якихось там 20-30 кілометрів, і спробувати поговорити з ним. Або з його мамою. Якщо вдасться поговорити. Ну добре, потепліє і, можливо, поїдем. Або не поїдем?

Лесь ні з ким не розмовляє. Коли йому легше, коли він повертається з якогось свого світу, він і тоді ні з ким не говорить. Він просто сидить біля вікна або на маленькому ослінчику в саду. Не так вже і далеко від грушки у дворі навпроти, від грушки Маруні.  Грушка Маруня. Лесь  може сказати  лише два слова – файна зупа. Яка зупа? Чому файна? Ніхто - ні мама, ні доктор з психлікарні  не змогли дізнатись що то за зупа і чому вона файна.

          До Маруньки щороку прилітають наглі, крикливі ворони. Маленькі і вже здичавілі, тверді як камінь грушки клювати. Воронам подобаються.  Колись Маруня  посадила грушку. Коли? Хто ж це вже пам’ятає. Ще за Польщі.  Марунька, чи Марися, а може Меіра?  Може Морія, Міріам або Марія. Марунька.

Маруню, Міріам німці забрали. В газову камеру. А може і не забрали, щось тут не те, якась тайна. Але німці тут при ділі. Було відомо лише те, що німці винні в загибелі Маруньки, її мами, батька, братиків. Всіх євреїв в селі. Всіх.

Про грушку знала Катя, старенька Лесикова  бабця. Вона «ходила» з Марунею і Софійкою. Софу староста села записав як свою доньку. Маленька Софа Зельман стала Зося Крук. Маруньку ніхто і ніяк не записав. Гольдберг Міріам пішла у газову камеру. Хоча, здається, вона вкоротила собі віку.  Після того, як з нею «весело» поговорили два місцеві поліцаї. Але про самогубців ні пари з вуст, тим більше про жидівку*.

Староста, млинар Остап Крук, поїхав у Сибір  після війни, «валити» сосни. Там його сосна і прибила, а може блатні за те, що він «украінєц паганий» не здох під час війни, прислужувався (хоча яке там прислужувався? Рятував кого і як міг) окупантам, мав сало заникане. Та й взагалі, він колишній млинар, «мєльнік» і «враг народа»). Софа стала справжньою українкою.  Вона стидалась свого справжнього  прізвища, справно ходила до церкви. Часом  згадувала дитинство, сусідку  Міріам. Коли прийшов час отримувати паспорт, вона все вже давно забула.  Жиди завжди тут були не зовсім правильними людьми.  Традиційна юдофобія.