Розділ 8

Я вдома, мене це тішить. Прямую до своєї кімнати і просто падаю на ліжко. Все ще думаю про записку і Максима. Артема для мене тепер не існує, його вчинок немає виправдань. Але з ним я поговорю, щоб остаточно розібратися. Невже я могла так помилятися, але всі припускаються помилок.

Вирішую ще два дні побути вдома, тато не заперечує. Поки я відпочивала вдома, до мене навідувалась Лана. Навіть прийшов Марк, я вирішила його розговорити. Спочатку він був не говіркий, але я благально попросила і йому не залишилося вибору.

Почав він розповідати спочатку, як вони були друзями з Артемом. Марк і раніше помічав жорстокість друга, але міг цьому запобігти, тільки в Артема з'являлась дівчина, він забував про існування товариша. Але довго стосунки не тривали, Марк каже, що спочатку не розумів в чому справа. І вважав свого друга просто бабієм.

Але все змінилось, вони йшли з тренування, Марк помітив колишню Артема, вирішив привітатись. Підійшовши він помітив, що дівчина його злякалась, потім побачив синці на руках і навіть на шиї. Вона не намагалась приховати побої, відразу зрозумів чиїх це рук справа.

В Марка була бажання врізати по обличчю так званому другові. Але спочатку вирішив , що треба поговорити, тому він забрав телефон з рук друга і поглянув в його очі. Шукав він там виправдання, але Артем не розумів в чому справа, тому Марк запитав прямо. На що Артем розсміявся йому в обличчя, і сказав щоб не ліз не в свою справу.

Але той стояв на місці , міцно тримаючи друга за плече. Все таки Артем вирішив не продовжувати конфлікт і розповів, що йому подобається жорстокість в стосунках. Артем завжди був таким, але запевнив друга що дівчина була не проти . Марк повірив йому , даремно, потім сталося непоправне.

Я навіть не знала що сказати,  але вирішила послухати історію до кінця, потім зроблю остаточний висновок. Він продовжив свою розповідь, а я випадково задивилась в його обличчя. Марк мав виразне обличчя, скільки на нього так задивлялися як я. Але не помічаючи мого погляду, спрямованого на нього, продовжив розповідати.

Довелося зосередитись, щоб не прогавити щось цікаве. Він розповів що в нього з'явилась дівчина, на рік молодше. Вона була не з їхньої школи, зустрілись вони випадково і так починалося їхнє кохання. Марк менше бував з Артемом, той почав щось підозрювати але пояснень не вимагав. Все ніби не змінювалося, Марк з посмішкою згадує моменти, таке воно перше кохання іноді з присмаком болю на губах.

Я уважно слухаю, він розповідає, що думав ніби вони створені один для одного. Щастя тривало три місяці, не багато і не мало. Потім розповідає що мали зустрітись біля входу в парк, він ще встигав купити квіти, її улюблені рожеві піони. Марк поспішав до парку, підійшовши ближче він зупинився. Думав чи здається  йому, тому вирішив підійти, картина була не з приємних.

Його друг цілує дівчину, не просто дівчину, а дівчину Марка. Тут я охнула. Букет випав з його рук, він наближався до них. Я помітила що в Марк стиснув щелепи, отже це і є неприємний момент. А від Артема я чула зовсім іншу історію, спочатку послухаю, а тоді вже вирішу кому вірити. Марк підходить до них і відштовхує Артема, не витримується і ламає ніс йому.

Потім дивиться в очі дівчини, але там немає навіть спроб все пояснити. Вона лукаво посміхається, тоді він все розуміє. Це був клятий розіграш і ніякого кохання не було. Артем підговорив дівчину, бо бачив що його друг самотній.

- Він дав мені кляту надію, більше я такої помилки не зроблю.

Говорить Марк, на цьому їхня дружба закінчилася. Він залишився з розбитим серцем і тепер закрився від всього світу. Я його розумію, але колись ці стіни не витримають і зламаються. Хочу його підтримати, підходжу легенько обіймаю і дивлюсь в очі. У відповідь він не обіймає мене, певно я наївна сподівалася на поцілунок.

Марк відсторонюється, дякує,що вислухала його, запевняє що йому стало легше. Каже, що йому час, я звичайно засмутилася , проводжаю до дверей і прощаюся. Зачинивши двері я спускаюсь по стіні. Плачу, не знаю що за емоції мною керують. Я заплуталась, треба розібратись з усім.

Витираю сльози, біжу до ванної, вмиваюсь. Вирішую одягнути щось зручне і спускаюся на перший поверх. Вирішую піти до Артема і поговорити, цей вчинок звичайно ж дорівнює самогубству,  але іншого вибору немає. Беру ключ-карту і виходжу, піднімаюсь ліфтом. Деякий час стою біля квартири, наважуюсь натиснути на дзвінок.

Чую кроки, відчиняє Максим, все таки я щаслива його бачити. В області серця дивне відчуття, воно стискається так міцно як тільки може. Не встигаю привітатись як він не дає договорити, і цілує, в його руках я тану наче лід. Потім він відсторонюється і каже йти.

Е ні, я оминаю його і заходжу до квартири. Бачу Артем сидить на кріслі, повертається до мене і хижо посміхається. Здається я даремно зайшла в лігво звіра, треба було вибирати нейтральну територію. Одразу розумію наскільки моє рішення було хибним, клацає замок двері зачиняються до нас прямує Максим.

Але тіло його ніби ослабло і зовсім йому не належить, робить декілька кроків і з грюкотом падає на підлогу. Я ахаю, хочу підбігти до нього, допомогти. Але Артем мене зупиняє, я дивлюсь на нього а потім на те що він тримає в руках.

------------------

Розумію що я новий автор але все ж сподіваюсь на вашу активність)