Розділ 4

Тиждень минає швидко. Я купую канцелярію до школи, мало бачу тата, бо він весь поглинутий роботою, іноді стає сумно, але я сильна дівчинка впораюся.

Вечорами прогулююся містом, бачила пару разів Максима, але спілкуватись так і не почали, може то й на краще, звичайне вітання і більш нічого.

Я все більше закохуюсь в це місто, воно відчувається як могутнє і місто вільних людей, от тільки помилок не пробачає , за кожною помилкою - наслідки не за горою.

Завтра вже перший навчальний день, новий клас, нова школа. Останній рік в школі , а далі доросле життя, університет, робота і інші клопоти. Не погано було б знайти підробіток, не хочу залежати від батька. Треба буде з ним поговорити, можливо він щось порадить.

Я й зовсім забула сказати, що знайшла тренера і зал, в якому можу продовжити тренування. Чую як клацають вхідні двері, спускаюсь , заходить тато,втомлений.

Я таким його ніколи не бачила, він потребує більше відпочинку. Він киває в знак вітання, я обіймаю його. Кажу йому що замовила вечерю, він не сперечається, отже, не їв сьогодні. Йде миє руки, повертається на кухню, я все розклала. Їмо мовчки, але я не витримую цю тишу, тому перериваю її першою.

- Тато, я б хотіла влаштуватись на роботу, у мене буде час після школи.

- Я можу нас забезпечити.

- Ні ти не зрозумів, я хочу поступово дорослішати, мені ж не все життя сидіти на твоїй шиї.

- Доню…. Гаразд я щось придумаю

- Не треба, я вже пошукала декілька вакансій, від тебе буде тільки потрібен письмовий дозвіл, адже я ще неповнолітня.

- Добре, було смачно, добраніч.

Тато встає , посуд відносить до раковини, цілує мене в чоло і йде у свій кабінет. Я бачу як складно йому дається робота, а допомогти йому можу тільки підтримкою. Отже, робитиму все що в моїх силах, закінчую вечерю, йду мити посуд.

Піднімаюсь у свою кімнату, приймаю душ, вечірній догляд і лягаю, сон забирає в свої обійми.Прокидаюсь я від звуку будильника, вимикаю його. Вже сьома ранку, треба збиратись , щоб не запізнитись. У моїй школі немає урочистої лінійки, тому сьогодні знайомство з однокласниками, вчителями, а всі наступні дні вже навчання.

Заходжу в душ, вмикаю холодну воду, вона бадьорить, є ще час, щоб помити голову, що я і роблю. Тепер час її сушити, можливо встигну зробити якусь зачіску. З часом я не прогадала, майже сорок хвилин я провела у ванній кімнаті.

Тож треба швидко одягатись, я обрала білу сорочку з довгим рукавом, і чорні штани палацо, на ноги білі кеди. Волосся спадає локонами на плечі, вирішую одягти сережки й ланцюжок, і все я цілком зібрана. Годинник показує восьму, треба, щоб тато підвіз до школи можливо встигну поснідати.

Спускаюсь, бачу як тато готує, я приємно вражена, вітаюсь з ним, снідаємо у тиші. Потім він відвозить мене до школи, по дорозі ми обмінюємось декількома фразами і на тому все, під'їжджаємо до школи. Тато цілує в чоло, бажає успіхів і прощається.

Я переступаю поріг школи, і навіть не знаю куди тепер мені прямувати. Біля входу стоїть якась дівчина, я вітаюсь і прошу допомогти мені знайти потрібний кабінет. Дівчину звуть Карина, вона помічає якогось хлопця, махає йому, він підходить до нас.

- Це Артем , твій однокласник, я думаю він допоможе тобі з усім розібратись.

Хлопець тягне руку в знак вітання, я подаю свою, і він легенько торкається губами . Його посмішка така щира без будь-яких натяків.

- Маргарита.

Белькочу я, з цим хлопцем почуваюсь як пір'їнка, його розміри так і тиснуть, закриваючи простір, у відповідь я дарую легку усмішку. Він відпускає мою руку і просить піти за ним. Я чемно слухаюсь і ми рушаємо вздовж коридору.

Це приватна школа, гарний інтер'єр, не схоже на в'язницю. Сподіваюсь тут не всі задаваки, як зазвичай буває серед мажорів, життя покаже хто є хто.

Ми підходимо до кабінету, Артем відчиняє двері і пропускає мене. Я заходжу, гарний кабінет в бежевих тонах, помічаю ще учнів, всього нас в класі шістнадцять учнів, новенька тільки я. Декілька дівчат спрямовують свій погляд на мене , ніби оцінюючи чи конкурентка я їм, але я швидко їм набридаю, тому вони відводять погляд і знову починають розмову між собою.

Артем проходить вітається з декількома хлопцями і дівчатами потім сідає за парту, а я стою, навіть не знаючи да моє місце. Через дві хвилини заходить вчителька, як виявилося тепер вона за нас відповідальна.

Анна Сергіївна вітається з класом і просить мене підійти, вона оголошує, що в їхньому класі поповнення у вигляді мене. Я коротко вітаюсь, кажу як мене звуть і на тому все. Вчителька дає настанови хто з ким тепер має ділити парту. Звучить сигнал ,сповіщає, що розпочався перший урок, в цей момент, майже не забігає ще якийсь учень. Вибачається за запізнення і прямує до парти позаду Артема.

Моєю сусідкою по парті виявилась Меланія, досить приязна дівчина. Ну що ж, всі розсілися по місцях, вчителька коротко розказала про навчальний план, видала електроні паролі, від щоденника і сайту школи.

 Книжки ми завантажили на планшет який нам видавили. Це було геніальне рішення, щоб кожного разу не носити заважкі портфелі. Написала список,що треба на перший тиждень і побажала удачі. Я познайомилася з однокласниками, правда не всіх запам'ятала на ім'я, спілкувались вони не зверхньо, як я уявляла.

Потім Артем пропонує піти в кафе, ще декілька хлопців і дівчат йдуть з нами. Ми весело провели час, трохи дізналася з ким тепер мені вчитись, цілком цим днем я була задоволена. Ми почали вже збиратись, Артем пропонує провести мене, а я і не відмовляюсь, мені здається ми могли б бути друзями.

Йдучи розмовляємо про все, з ним легко говорити на будь-яку тему. І підходячи до будівлі, він спочатку дивується, а потім каже, що теж тут живе, але вже на одинадцятому поверсі. І запевняє мене що сама доля нас звела, а я нічого не кажу, адже не знаю що треба говорити в такі моменти. Ми заходимо в під'їзд, потім в ліфт, він натискає на мій поверх.

Піднімаємося мовчки, а у  мене ніби ураган в душі, щось не дає мені спокою. Чи то він сам чи те що він занадто близько до мене. Звичайно в мене був хлопець, перше трагічне кохання. Але з цим інакше, може в нього аура могутня. Сама ж сміюсь зі своїх думок, треба фантазію інколи вимикати. Ось ми вже на місці, я виходжу перша і він за мною.