1.3. Дружба чи кохання

   26 вересня.
   -Виходить ви однолітки?-Тереза тримала чашку з чаєм, в її погляді читалося майже все. 
   -Виходить що так, поки їй 14 мені вже 15.-Фелікс перебираючи свої пальці відповів.
   Кухня була звичайною, майже як у всіх в квартирах. Тереза встала, поставивши на стіл чашку. Вона підійшла до Фелікса і обійняла, поклавши свою голову на його.
   Фелікс здивувався, вперше його обіймають щоб пожаліти. Він вперся в руку Терези лицем. Аромат її він ще запам'ятає на довго. Йому більше і нічого не треба, такого маленького прояву доброти для нього вже означало що з нею він буде довго.
   6 жовтня.
   Доволі похмурий день спустився того числа. У Фелікса видався хороший настрій. Звиклий до такої погоди він вийшов до Терези. Вже місяць їх дружба тривала як у ві сні. Фелікс не міг повірити що серед його друзів у нього не було навіть схожої на цю блондинку з блакитними очима. Він не знав куди і подітися. Навіть його лондонська муза стояла позаду. Як би він тільки міг, він поклав весь світ в її ноги, він дякував би її батькам за таку дочку.
   -Фелікс, дивись лебеді!-Тереза показувала на річку де в сірій воді на хвилях сиділи два лебеді. Фелікс поглянув і посміхнувся.
   -Знаєш що вони вибирають собі пару на все життя?- Фелікс встав поряд з Терезою дивлячись на лебедів. Тереза лиш поглянула на Фелікса і так само спрямувала погляд на лебедів. 
   Феліксу цього було достатньо. Стояти поряд з нею та дивитися на лебедів.
   Хмари вирішили зіграти злий жарт. Дощ почав стукати по землі з такою швидкістю що зразу ці двоє нічого не зрозуміли.
   -Ой! Дощ!-першою промовила Тереза. Фелікс схопився і вони тримаючись за руку побігли в кафе що було поблизу.
   Сівши за вільний столик їх руки розлучилися. Тереза посміхнулася соромлячись. Фелікс поглянув на неї ніжними очима.
   Весь вечір вони провели в кафе розмовляючи на різні теми. Розповідаючи історії, ситуації та те як живеться в різних країнах.
   5 листопада.
   Фелікс сидів на сірому невеликому диванчику. Поглядом він розглядав кімнату в квартирі, білі стіни, телевізор на тумбі, безліч рослин, білий м'який килим. Йому було комфортно але він все-таки піднявся і попрямував на кухню. На кухні була "дурепа". Так він називав Терезу. Фелікс пояснював це як факт який не можна пояснити. 
   Тереза своїми маленькими пальчиками готувала чай. На ній був халат, сірий. Фелікс посміхнувся і підійшов ближче.
   -Виглядаєш як дурепа.-стримаючи сміх промовив він.
Тереза нахмурила брови але нічого не сказала. Вона налила в чашки воду і чайні пакетики пофарбували воду в коричневий колір з відплиском оранжевого відтінку. Прямо як очі в Фелікса, які Тереза так сильно любила. Вони полонили її ще з першої зустрічі. Вона поглянула на нього з ніжністю та любов'ю, віддала чашку. Фелікс кивнув. За цих два місяці він змінив своє ставлення до Терези. Коли на початку він боявся навіть сказати погане слово при ній, дякував що вона існує, зараз він змінився, ображати Терезу це його хобі. Тереза нічого не каже, просто терпить, тому що любить?
   Фелікс поставив чашку на стіл на обійняв Терезу ззаду. Тереза посміхнулася соромлячись, вона знала що це лиш короткий прояв його емоцій. Фелікс ніжно положив руки на її живіт, носом він торкнувся її шиї, змушуючи Терезу тремтіти.
Він вдихнув її запах.
   -Пахнеш ти набагато краще.-він тихо прошепотів...
   8 грудня.
   Невеликий сніг присипав землю. Фелікс і Тереза відправилися в парк на прогулянку. Біла коротка куртка Терези додавала в її образ щось миле. Фелікс відійшов від неї щоб поговорити по телефону, Тереза дивилася на нього з маленькою посмішкою. З недавніх пір в її серці з'явилося щось гаряче, ніжне. Вона дивилася на Фелікса з надією що колись вона буде виховувати з ним спільних дітей. Жити в квартирі та радіти кожній хвилині разом.
   Її думки зупинилися коли вона відчула різкий холод на своєму лобі. Вона торкнулася до місця і виявила сніг. Вона подивилася в сторону Фелікса. Він сміявся дивлячись на неї.
  -Дурепа!-промовив він.
Тереза відчула сум але потім посміхнулася і кинула в нього сніжку.
   Безліч ситуацій трапилося з ними протягом чотирьох місяців. Тереза завжди згадувала з посмішкою все те що з ними трапилося. Як вони заснули в тролейбусі і приїхали на другий кінець міста. Тереза добре пам'ятає парфум Фелікса, вона поклала голову йому на плече і вони тихо заснули разом.
   Як Фелікс поцілував її в щічку в знак подяки. Все це вона тримала в себе в пам'яті прокручуючи цілими днями.
   Вона була впевнена що закохана і мала надію що це взаємно...