1.2. Фелікс і незнайомка

   На землю припали пожовкле листя, туман і пасмурна погода літала в повітрі. Почалися шкільні будні, кожен ранок автобуси повні дітьми роз'їжджали по вулицям. Студентам було важче, кожен ранок в тролейбусах з бабусями, дідусями та працівниками офісів. Ті ж невдоволені цокали язиками дивлячись на нове покоління. Першокурсники були завжди в кращому вигляді, макіяж у молодих дівчат і стильний одяг в хлопців. Бабусі злі, жують свої ж зуби, немов всі в тролейбусі перейшли їм дорогу не в тому місці. Дідусі ж навпаки, якійсь діалог хочуть влаштувати з молодим поколінням, розказати про свої пригоди молодості. Працівники офісу ж дивилися на них і посміхалися згадуючи прекрасні часи своєї молодості. 
   Ранок завжди проходив саме так. Виходячи з під'їзду, де туман покривав верхівки будинків. Холод торкався кінцівок пальців що змушувало ховати їх в кишені. 
Фелікс звиклий до такої атмосфери, все ж таки в Лондоні йому доводилося кожен ранок вставати та йти навіть не зважаючи осінь це чи весна, навіть в літні дні могло бути пасмурно. 
   Тут йому тепліше але йому було тут самотньо. Лондон-це його дім. Мову він вивчив швидко і тепер сказати що сам він із  Лондона важко, але звички і стиль залишився. Якщо він і згадає Лондон то тільки весну. Проводив він її за комп'ютером але лише одна причина заставляла його відкладати свої забави і заходити в такий додаток як вк. Там його зустрічала незнайомка. Зовнішність її була йому невідома, а ось тіло в будь-яких ракурсах. Кожен вечір з осені того року він розказував їй про свої пригоди та сумні події. Вона слухала його. Вона була його музою, мрією, а її фотографії мотивацією для дій. Бачити в чаті її фотографії, а там вже в молодому тілі з'являється потрібність.
   Кінець весни запам'ятався йому більш всього. Коли нарешті вистачило сміливості для зустрічі. Його прекрасна лондонська муза була згодна, тому вже на наступний день він чекав її. 
   -I'm so worried, I wish I could come(я так хвилююся, лиш би прийшла)-пробормотав він.
   Лондонська муза не заставила довго чекати. В очах Фелікса навіть з вічних лондонських хмар з'явилося сонце і світило воно прямо на неї. Посмішка її була настільки прекрасна для нього що ноги ледве тримали його. В горлі застрягли всі слова, а в голові стало так пусто що навіть ні єдиної думки не з'явилося. Муза з іменем Ґабрієлла. Мрія його всіх мрій стояла перед ним. 
   -Greetings(Привіт)-вона промовила це так солодко що йому стало дурно.
   -P.. hello (П... привіт)-на його губах з'явилася посмішка.
   -Did you call me for sex?(Ти мене покликав для сексу?)-вона сказала це так просто що спочатку він не зрозумів.
   -What?(Що?)-його мозок немов проктнули.
   -Well, I send the pictures first, and then there's all the fun. Just warn you that it's not free!(Ну, я спочатку надсилаю фотографії, а потім там всі втіхи. Тільки попереджаю що це не безкоштовно!)-її слова були немов не справжні.
   -are you kidding?(Жартуєш?)-Фелікс ледве вимовив слова, для нього це досі залишалося чимось несправжнім.
   Гарячий піт пройшовся по кожній клітині шкіри. Світ рухнув і здається сонце сховалося щоб не бачити і не чути весь цей жах. 
   -You're 14, aren't you?(Тобі 14, хіба ні?)-він сказав це так невпевнено що здавалося ніби ці слова сукупність букв які ніяк не зв'язані.
   -Well, there is nothing like that. And I have everything to do this.(Ну так, в цьому немає нічого такого. Да і в мене є все для того щоб займатися таким)-вона підморгнула, піднявши руками свої груди показуючи їх розмір через одяг.
   Феліксу цей жест став таким бридким що тепер замість лондонської музи він бачив звичайну інтернет-проститутку Ґабрієллу.
   Вона дзвінко засміялася.
   -But that's enough for you, did you expect that I will now go for a walk with you and we will have a heart-to-heart talk?(Та досить тобі, ти розраховував що я зараз піду з тобою гуляти і ми поговоримо по душам?)-вона провела пальцями по своїм губам.
   Вона підійшла ближче приближаючи свої губи до вуха Фелікса.
   -I have many guys who are ready to give a lot of money for me.(В мене багато цікавих хлопців які готові віддавати купу грошей заради мене)-солодким голосом прошепотіла вона.
   Феліксу залишалося тільки відійти на крок назад і тикнути їй на прощання середній палець. Він пішов від неї і здається не чув нічого.
   Зайшовши в першу невеличку вуличку він зупинився. Кулак чи то від злості чи то від розпачу вдарився в стіну. Різка біль немов чистила мозок. Він присів дивлячись в землю. Волосся закрило лице з усіх сторін. На землю впала сльоза.
   -fuck...(блять)-промовив він скрізь сльози.
Він видохнув і встав в повний зріст і попрямував додому. Майже весь останок весни він провів в кімнаті.